Земля Токмацька славна своєю історією та іі людьми. Токмачани-благодійники, ветерани війни, художники і їх нащадки передають у дар Токмацькому міському краєзнавчого музею предмети, що представляють історичну та культурну цінність.
У цьому році колекція краєзнавчого музею
поповнилася новими цікавими предметами, які передала в дар музею Ольга Пекарська,
донька нашого земляка, художника-аматора, ветерана Другої світової війни,
учасника бойових дій Михайла Пузанова.
Сьогодні, 10 грудня у виставковій залі музею в режимі онлайн відкрилася виставка, де представлені картини, які належать пензлю Михайла Гавриловича, акварелі, ескізи та копії картин всесвітньо відомих художників, виконані на полотні та папері олійними та акварельними фарбами. Особисті речі художника: мольберт, етюдник, фарби, пензлі, радіола, самовар, ваза для фруктів та ін.
Михайло Гаврилович Пузанов народився 4 липня
1925 року у місті Токмак.
Тут пройшло його дитинство, тут він уперше взяв у
руки олівець, пензель. Малювати навчався у свого дяді художника, Івана Новіка. Михайло ріс веселим
та життєрадісним хлопчиком, дружив з дітьми з німецької родини, і вже тоді
навчився говорити німецькою.
У
школі навчався успішно. З дитинства привчався до праці. В майбутньому Михайло
вмів робити все: ремонтувати лампові приймачі, інструменти, взуття, робити
відра з жесті та багато іншого.
Під час Другої світової війни Михайло був
відправлений на примусові роботи до Німеччини. Знання
німецької мови та здатність виконувати різні види робіт, дали можливість
вижити в жахливих умовах німецької каторги. Михайло декілька разів намагався втекти з рабства, і лише одного разу йому це вдалося, прбрався до наших, пройшов перевірку СМЕРШа.
В лютому 1945 року був призваний польовим військовим комісаріатом і зарахований
до батальону зв` язку в якості радіозв` язківця.
За проявлені
мужність і відвагу в роки Другої світової війни Михайло Пузанов нагороджений
Орденом Вітчизняної війни другого ступеню, медаллю «За відвагу», ювілейними
медалями, відзнакою Президента України «За мужність».
Демобілізований
та звільнений з військової служби в 1948
році повернувся до рідного Токмака.
Влаштувався на дизелебудівний завод, де й пройшло його трудове життя.
Творчу працю
Михайло Гаврилович розпочав
художником-оформлювачем у
художньому відділі заводу, який згодом очолив. Паралельно займався живописом і
брав участь у виставках, які проходили в Запоріжжі, Дніпропетровську,
Сімферополі.
Михайло Пузанов
художник за покликанням, тому створював
картини прислуховуючись до свого
серця. Картини художника ніби вікно в природу, на яких зображені рідні і милі
нашому серцю мальовничі краєвиди
Токмацького краю.
Щедро
наділений природою, він не
обмежуювався одним видом
творчості – його талант проявлявся у всьому. Михайло Гаврилович грав на
балалайці, був столяром-віртуозом, майстрував
етажерки та табурети, випилював лобзиком
ажурні полиці для книг. Крім того закінчив
Державні Курси вивчення іноземних мов.
Книги німецькою
мовою він читав до останніх днів свого життя.
Михайло Пузанов любив книги, зібрав велику бібліотеку літератури з
образотворчого мистецтва, багато книг з техніки малюнка, репродукції шедеврів
мирового живопису, а також колекцію
листівок живописного жанру.
На творчість
Михайла Гавриловича надихала – дружина, Надія Ларивонівна, яка була подругою і
порадницею.
Дім Пузанових
був гостинним, в якому збирались друзі, слухали музику,
спілкувались та співали українські пісні.
Улюбленими піснями були: «Пісня про рушник», «Кохана», «Києве мій», «Ніч, яка
місячна», та ін.
З нагоди
90-річчя від дня народження Михайлу Пузанову
був вручений Вітальний лист від Токмацького міського
голови Ігоря Котелевського.
23 грудня 2018
року на 94 році перестало битися серце нашого талановитого земляка Михайла Гавриловича
Пузанова, але пам'ять про нього зберігається в серцях усіх, хто його знав, і в експонатах виставки, що відкрилася у Токмацькому
міському краєзнавчому музеї.
Ірина УДОД, старший науковий співробітник,
Людмила АРМАН,фото