Сторінка ПОЕЗІЇ

 

Юхниця Євгеній Леонідович

 


Народився 14 квітня 1965 року у місті Жмеринка Вінницької області.

Євгеній Юхниця закінчив середню школу м. Жмеринки у 1982 році зі срібною медаллю. Завжди відрізнявся працелюбством та жагою до навчання. Особливий вплив на нього, як і на весь його клас, справила вчителька математики Цина Ісааківна Кривошея. Завдяки їй Євген стає переможцем міських олімпіад з математики. З 7 класу — переможець юнацьких чемпіонатів з шахів у м. Жмеринці.

У 1982 р. вступив до Харківського інституту залізничного транпорту. Після першого курсу був призваний до рядів збройних сил на 2 роки (1983–1985.

У 1985році Євген продовжив навчання у Київському інституті харчової промисловості. У 1987 році він перевівся до Київського інституту народного господарства ім. Коротченка, після успішного закінчення якого отримав спеціальність «Економіка промисловості».

1999–2001 — навчання у Московському літературному інституті ім. Горького. Серед викладачів були відомий письменник Олександр Зінов'єв (автор дослідження «Зияющие высоты»), поет Юрій Кузнєцов та інші.

2003–2005 р.р. — Євген Юхниця багато їздить Україною з літературними виступами, інтерв'ю на телебаченні та радіо.

Спеціаліст зі створення та використання новослів'я, засновник приватних тематичних і синонімічних словників. Вільно володіє українською, російською, французькою мовами, розуміє та розмовляє англійською та німецькою.

Видані книги:

1997р. — поетична і драматургічна збірка «Жіночий бунт, або Нові герої»

2005 р. — поетична збірка «Сценами різноголосно» (рос.)

2013 р. — поетична збірка «Мозаїка метафор — сюжети і характери».

Нагороди:

2004 р. — Почесна грамота прем'єр-міністра України

2005р. — присуджено звання «Заслужений економіст України»

2015 р. — лауреат літературно-художньої премії ім. Андрія Малишка

2020 р. — низка нагород:

— подяка Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики;

— почесна грамота Київського міського голови;

— грамота Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України;

— почесна грамота Вінницької обласної державної адміністрації та обласної Ради Вінницької обл.;

— орден "Трудової слави" від Всеукраїнського галузево-аналітичного центру;

— медаль "За гідність та патріотизм" від Всеукраїнського об'єднання громадян "Країна";

— медаль "За служіння мистецтву" від Всеукраїнського об'єднання громадян "Країна".


Вірші Юхниці Євгена Леонідовича

У ХХ столітті українці пережили три масових голоди: 1921-19231932-1933 і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років геноцид українського народу, який здійснювався радянською владою.

- Чому, чому мамо́, не вивезла мене

До Праг, чи Мюнхенів  із кладовища-вулиці?

Ти ж тиждень, як вже вмерла... Мене́ – розпне?

Як ту надуту тітку... - снилась...в  маслі й булочці...


Петро? Ти спиш? Іду в сільраду...братик – спи!

Попро́шу виїхати десь на інші села.

Я вмію, знаю і косу, і ціп й серпи!

Ну, вже пішла. Та ти не смикай, чуєш, стелю...

 

 - Чекай, сестра? Скажи: у всіх царів

Селяни й діти мруть, як в нас в селі щоденно?

 

Сестра не чула – десь пішла. Й чомусь вгорі,

Здавалось братику, ситніше жив хтось певний...



*************************************************

 

Не всі тримались найсуворівшого посту.

Стражданням співчувати на собі - не просто.

Остання трапеза в четверг, щоб причаститися,

Й у Страсну п’ятницю торкнутись плащаниці.

Сусід же в нас, весь піст – здоровкається першим.

Донька й вказала: «Ось – святий, дивись – сердешний…»

 

 

*************************************************

 

«Святити пасоньки он-лайн, й не наражати

Себе і рідних на ковідну небезпеку!»

Та натщесерце, йдуть віряни стихло й в шані

В костьол прикрасити вівтар квітками щемко.

Спитавсь у пані: «Йде́те й цього року?», -

Жінка.

Сказала: «Так. Костьол обійду, й ніби - ліки»

 

 

***************************************************

 

У кого був до цього великодній сповід,

Причастя при́йняти католикам можливо.

Й сестричка двоюрідна маминої крові

Пішла ще звечора на вранішню молитву.

А дзвони закликають ясно до Літанії.

Переродитись, пережити, як востаннє…

І тут я, з кошиком, де – м’яско, й м’яско в м’яску.

Чекаю, як Отець окропить… Й молю ласки.

 

 

***************************************************

 

Морковками і кроликами паску

Оздобила з яєчком тітка Феня.


Прояснення, як вища Божа ласка –

Після Костьолу за столом – сім’єю, з неньою!

На тацях – тільки все освячене, та спершу -

По скибці запашної пасоньки  від тещі.

 

 

****************************************************

 

На пасху врублене поліно – й через десять

Тихеньких років може раптом загорітись.

Та люди різні, й чути часом гу́пки й вереск

Двуручок і ножівок по-сусідськи звідкись.

Великдень, спершу – розуміння й неосуда.

До терцій неба - у свій час приходять люди.

 

 

***************************************************

 

На службі, біля батюшки ,

В поклонах дядько й тітка.

Великдень, і хазяєчки -

Із кошиками з тіста.

… А схилені додолу, хутче

Ховали оченьки від учнів,

Яких у церкву не пускали

За комуністів. Пасха – й жалі…

 

****************************************************

 

Великдень, серцем-сонцем в куполах

Повітря вранішнє прозоре відбивається.

Й піднесення у тілі і свічках –

І незатьмарені, мов янголятка-красені,

Рід зносять над буденністю в літа.

…Нас робить кращими освячена вода.

І шепіт вірі: молодий, і молода…

 

****************************************************

 

Не всі навчились Паску

В сучасності пекти.

Дизайнить хто ще з казки,

В кого́ – ай-ті батьки.

В лавка́х, близнят жовткових,

Як в діжках – огірків.

…Аби її й  там - з любов’ю,

Як в бабці, в теплоті…

 

*****************************************************

 

Ковбаски, й сальтисончику,

Запечений ошийок

Матуся для синочка

Спекла і освятила.

…Та не прийшов. Бо зайнятий.

Все – на столі. І ліки.

Насмажене, покаяне

Не склалось в холодійку.

А Паску – у віконце:

Нехай погріє сонце.

 

*****************************************************

 

 

З «помадкою», в глазурі,

Великі і манюсі

В печі пече: в каструльках,

Горшках - Паски́ бабуся.

У кожній – побажання-

Життя, і …ви́стояти!

Й родзиночками - вдячні

Записочки, намистами.

Ось стала поза хатою,

Думки – ляск-гул качок:

…Як Па́ски б передати

В АТО на передок*

.

*Передо́к – передня лінія фронту.

 

**********************************************************

 

…Перший Великдень без супружника і батька.

Вдова – розтрощена і зібрана... Дитина ж...

Бабусь покликати? Знайомих? Забалакати?

От як з дитиною поводитися стишлою?..

І «похованку» – і ховає й дістає на стіл,

Де Паска з милою ковбаскою домашньою

Повітря створять із смачненького, із радості,

Яку навік в сім,ї забрав «царьок» негашений...

 

**********************************************************

 

Сперечаємось з дружиною у всьому,

Крім відношень до тарифів на електрику.

Тобто, тут ще більш палаємо соломою,

Але, на одному боці! Та́ ще етика.

…В сім’ї теж – ціни, пільги, дзьобами в чуби́,

 Й скасування надій, й свої зони доби…

 

*******************************************************

 

Аби не сплачувать грабіжницькі тарифи,

Суспільство має мати лідерів й людей,

Які не мають заробітку зліва, сти́ха –

Тому й на страйк підуть без остраху з грудей,

Що - не ув’язнять податкові їх шерифи.

 

*******************************************************

 

Чатую рахунків за сніг,

Й за труби за газові,

Які я провів за «свої»,

На зароблені - м’язами.

Ще б тещі оце надіслати

За ви́наймання́ її донькою,

З якою ми в шлюбі з ой-йойками -

Моєї одну́шки… Не сплатить?..

…А за моє а́вто парадне?

 

.*************************************************

 

Ми в кишенях і чоботях

Газ - в будинки, човником.

Можем й дров ще наколоти

Зі столів чиновників.

 

****************************************************

 

Ломбардам всі знайомі кволі і похилі.

Хто – нагороду занесене за бій, чи ти́льну.

Хто – речі пам,ятні …аж давиться і плаче.

І з ними продавці і скупники – терпляче…

Немає сили президентської в нас поки,

Щоб повернути все накрадене жорстокими…

Там – давні друзі. Ті – потрібні. Ті – в диктаторів.

Ті – ще сильніші. Ті – в мундирі і сенатори…

Найбільш цинічно залунали свіжі вимови:

«Щоби нащадки своїх прадідів утримували…»

…Тобто, державник, за зароблене народом

На зарплатню прав має? Пенсіонер – в болото?.

 

************************************************

 

Як тридцять років крали Фонд Пенсійний,

То з чого нам, пого́рбленим, платить?

Вбиває ще і лицемірство синє:

Сказали б чесно - так і так, нема, й мотив.

…Чи від комунальних вивільнили б, кукловоди…

Зібрали в мілку заводь всіх, й спускають воду.

 

**************************************************

( «До 35 річчя чорнобильської трагедії» )

А спочатку вікна у гелікоптерах

Над реактором пілоти відкривали.


Всім - нудота, після, і сумні істерики.

Відчорнобильські симптоми з вітру, з балок -

Вчили перших відчайдухів виживати.

…Готувались до відряджень делегати.

Розвертавсь Чорнобиль – на світи в атаку.

І не знає поки ще ніде ніхто –

Як відновлювати український код,

Під яким жилось нам сито і усміхнено,

Поки нам «…допомагати» не намріяли,

І не вве́ли - бомбо-поміч на город…

 

**************************************************

 

…Весь метал зрізали й повивозили.

Лише хвіртка іржава одна

На пустому подвір’ї колгоспному

Хапунам не прийшлась, бо ...страшна.

У війну мародерів розстрілюють.

Але хто б так чинив у Чорнобилі?

Й може, зараз – часи не ті, вмілим?

Нині – пруть по кишенях зомлілих

На Донецько-Луганських роздробах?

Променевим теплом, батареї -

Гріють чесних, порядних ідейних?

З чавунів, павуки радіацій,

Стали частками нас, різних націй.

 

******************************************************

 

Ні привиддя, ні примари,

Ані ворога з кастетом….

А прозорі яничари

Більш підступні арбалетів.

…І рогівку і легені

Палять, що не відновити.

Ізотопища скажені

Викосили людоцвітів.

Що, Чорнобиль - наша перша

Зустріч з вірусним кортежем?

От скажіть: майбутні війни

Людства – нерозпізнавальні?

Наче – кисень, друзі, тіні,

А то – смерч бомбардувальний.

 

***************************************************

 

На пів лиш метра об’їжджав асфальтик - бусик,

Коли назустріч йшли дорожні укладальники.

І вже на КПП чорнобильському струсному -

Пуд радіації знайшли перевіряльники.

…Водій мив колесо і бризковик годину.

Й подорожуючі пірнали у кофтини,

Коли їм вітер, що здійма з лісів частинки,

Їх підвівав під рукави, штани, за шийки.

 

******************************************************

 

Будинки, наче привиди сліпі,

Очницями травмованими нишпорять,

Як зрізані кульбаби на серпі,

Колись – підстави зватися: «Престижами»!

…Тепер, з коронавірусних людей -

Нікому не потрібні нирки й шкіра.

Й з будиночків, чорнобильських речей,

Заїнфікованих промінням смертних вирів –

Ні дошки, ні цеглинки взяти щиро…

P.S.

Прокаже́ними стоять оселі в чорному.

…Мріємо їх закопати, в щит загорнені...

 

***************************************************

 

А ревнували ж, прип'ятців, із інших станцій

За зарплатні, інфраструктуру і дозвілля.

Передбачали бабці, кажуть, ще тоді: «За цяці

Тут дармові, за виселення сіл*, полон довкіля -

Наплачуться наїхавши й сіяючі.

…Й тепер за це писати й говорити -

Ще неполіткоректно й невіддячно.

Додав хтось: «Тоді всі міста режимні

І забезпечувались й фінансувались жи́рами.

…Блищать вогнем відрікшнимсь пасажирам -

Шибки, ущерт покоцані презирливо.

 

*Для будівництва Чорнобильської атомної станції були конфісковані родючі землі у сотні сільських совхозів, десятки сіл були повністю перевезені на нові місця. Колись шикарне розташування розв'язки річки Прип'ять було віддане у користування режимного міста срср-івського керування.

 

**************************************************

 

І цього, замкненого року, плутень-квітень

З весною плутає тут зимку через день:

То сонцем топить в рідину асфальтобітум,

То вітром з Півночі рве поліетилен.

…Садки, раніше, у мороз, ми рятували

Густими димними, із листя й тирси, купами.

Тепер, й палити заборонено, й дим вдалий

Не стелиться й не захищає грушко-клубики.

Ще, шланг з форсунками тумани розпорошує,

І зігріває плодові дерева – площами.

…Світ – кольорами понавчилися туманити,

Як цвіт у квтні дачі ніжить …океанами.

 

************************************************

 

Трава чорноби́льник, у назві Чорнобиля,

Не тільки одна чорна дійсність.

Й трава забуття - вкрила труючим попілом,

І вдо́ва трава – сім’ї тріснула.

…Гіркий-найгіркіший у світі, полин,

Який називають й чорно́бильником:

Повів місто-човен в прозорий токсин…

Навічно? Чи ні… Думки-хроніки.

А назви – й крекочі й грюкочі.

Хто знає – яка напророче?

У «Біблії», слово «полин» - покарання,

Суд Божий, нічого пристойного.

Таке нам зустрілось на долі востаннє?

Чи в кожного – сво́ї Чорнобилі?

 

***********************************************

 

Й червонокнижні коні Пржевальського,

Де Прип’ять, не забуті бракон,єром.

Їх везли на Чернобильські тераси,

А хтось цинічний - із ружа, з вольєра.

Вовки їх не загризли, й лише люди…

Втручаємось в природу знов, приблудами…

 

*********************************************

 

Хто - самосе́л тут у відчуженні – не ясно.

(Так звали тих, хто повернувсь в хатинки зразу)

Тепер, в Чорнобилі, як на черешні – рясно

Від зграйок диму з коминів надвечір з маслом.

…Так-так! …верталися, й на літо, і нишком селяться…

Й заборонила вже законами Держава.

Та люди, знаєте, в нас, творчі, поселенницькі:

І в Києві – «хатинка», й тут в заплавах...

А що? Електрика - є! В лавці, їжі - всякої!

Лиш алкоголь - годинка ввечері…, та в барі

Столи на місяць заброньовані гуляками

Земля не може без життя! ..й після аварій…

«Ковіди, - кажуть самосели, - в нас - не живчики!»

Курортна зона, для сміливців… Зайчик, річка…

 

************************************************

 

Так дороги будували в нас - до Євро.

А, ще Вінницькі за віп-прем.єра Гройсмана.

…Від КПП Дитяток* – на Чорнобилі

Шурують широченими портьєрами,

Чи килимами-стадіонами поло́сними

Асфальтові багатосмужки-колії…

Щасливі екскурсанти, які бачать

Аврали будувань автодоріг.

«Це хтось тут бізнеси планує, й міжнародні?», -

Зашепотіли мандрівниці шарудя́чи.

А я радів по-справжньому, як міг  -

Стежинам в Україні грандно-модним!

*Смт. Дитятки – початок зони відчуження Чорнобильської території

 

*******************************************************

 

Так, увага: пропонують спостережливі!

Хто товар, незнаний публіці, захоче

Найвідомимшим зробити на безмежжі –

Є ідея, є підказка заохоча:

Бо …безбанерні міста - Чорнобиль й Прип’ять.

(Так Держава зберігає пам,ять, біль…)

А туристів, як у снігопади сипить..

Іноземців з кінокамерами – хвилі…

Та хто марку свою там розставить мудро,

Стилізовано – розкрутиться за місяць!

Перетяжками, бігбордами, натурами,

Блимко-лайтами, насте́жечними рисками…

…Так, цинічно. Але і локдаун – цинік.

Всім нам заробити б дати. Всюди.

І відновлять тоді і хатки і сіни.,

Зали і привілля ...в позитиві люди.

 

********************************************

 

Із фотокартки усміхається дівчисько,

Якій попереду весілля, й ми в колисці.

Село і місто, і служіння, і ремонти.

Десятиріччями - оглушні гами, ноти.

Підхожу, а волосся зібране сріблясте:

Ще зранку порається мама, очі - ясні

І нестаріючі, неначе з фото класу.

 

*********************************************

 

Як і сини, син десь далеко за кордоном.

Дзвінка чекає мати, ходить з телефоном.

І сподіваннями напружені години.

Їй щось говорять-повертаються рослини.

А мама доброю молитвою пророчою -

За дальню долю, за таланисту шепоче,

Так, як бажала б щастя, якщо був би - й поруч…

 

Співають досвіта пташки

Так ми б - до мамць...

То роздуми-торішняки,

Іконостас.

Звертаємось до Бога, мами,

Лиш коли

Затоптані  чи лихварями,

Чи злом злим.

Та просто дякувати мамі,

Хоч – щодня!

Соромимо́ся терпко, ламко.

…Незнання…

 

*****************************************

 

--А з мамою і на рибалку й на футбол?

--Та мам, не всі ж такі, як ти - рухливі…

--Так, вмовили, йду з Вами, як там - гол?

--Тобі ж сподобалось «на рибі» у кропиві?

І на футболі разом як покричимо!

--Вдянетесь тепло – купимо по «ескімо», -

Сміється мати, і три светрика – у сумку.

А діти їй на шию – шалик довгий клубний!

 

 **********************************************

 

Бузковий стиглий аромат

Спадає на завулки бризами.

Простуки грайних ноженят

Рядок схвильовує сюрпризами.

Ефірні магії сільські,

Шляхам, парфумні скрипалі.

 

***********************************************

 

Як зміни з ночі на світанок –

Її поява-рухоніжність,

Яка іскрить пружинні стани

Й мою руду зніяковілість.

…Вологу чується з повітря.

Змагання відчуттів і такту.

А на ногах - поемні гирі.

І кров застигла …акробатом.

 

***********************************************

 

Ти відчула мене, і знайшла.

І приїдеш, якщо я з чола

На вуста передам почуття, а не стримані струни.

Знаєш, як я смак несоціально

Прагну станом й інтелектуально

Й насолодою п’ю, як весільні твої поцілунки.

 

*************************************************

 

Між нами холод повернувся,

Як при цвітінні черемшини*.

Питання, погляди безглузді.

Заіндевіла порожнина.

Весною, кронами забарвлень -

До …інших, спілими відтінками.

І одночасно,  ще б …куражень!

Одне й для о́дного – щось, вчинками…

Але, які надії арктикам у травні?

Та не росло б - й листочка на похолодання!

 

*Народна прикмета, що повертаються холоди під час цвітіння черемшини

 

*************************************************

 

Запаси закруток закінчуються,

З теплиць – пучки перших редисок.

Які, наче і нелогічні,

Але вітамінні, хрумтисті.

…А почервоніла черешенька

З налитих та ранніх заглядок…

І більше - ніяких обмежень!

А близькість до радощів з ягід.

Й шпинатики – ніби з колисок:

В салатиках – крутні-солісти!

 

*************************************************

 

Одяглись топ-моделями дружньо

В Україні плодові дерева.

Гілочки-початківоньки пружні,

Мов призначені тільки-но шефи,

Опановують простір зворушено.

Під дерева – ослони*, присядемо

Й тонізуючими переглядками

Розбираємося – хто в цю весну

Зацікавить зігрійками-жестами

Під хмелючими чічками*-фарбами.

 

*Ослін – лавка, яку легко переносити

*Чічка – цвіт, квітка

 

*************************************************

 

Списав з інету у всенощну

Спів солов’їний* пан Павло.

І умикає на всю площу:

«Це я приваблюю тепло:

Почує пта́шкові пісні –

 Й до нас, теплинька, по весні

Прийде з руками розпростертими!

І ми - на полювання за резервами

Багатих сонць, відносин…

…Бо є – самотні й досі…»

.

*Коли у травні співає соловей - до тепла (прикмета)

 

*************************************************

 

Почекай, йду, виходжу  -

Там де ти і безкрайя .

На стежину помножень

Непорушених таїн.

…Те, що – я, і зі мною,

І минуле й майбутнє -

До твоєї лункої

До планети …відчутій...

 

*************************************************

 

Почуття без кордонів,

Без вагань і ... без сорому.

Обертання сезонні

Острівцями прозорими.

…Сонячний друже-травень,

Не пали, та прискорюй

Пломінкі незрівняння

Колихань тонкопо́рих.

 

*************************************************

 

Як вітру подих несміливий -

Метеликові рухи.

Майбутню квітоньку кропиви

Тонують вуса-щупки.

Ховає жальця, щоб метелику

Крихкому не нашкодити.

...Гніздяться літом карамелики

Гостинноньками-сотами.

 

*************************************************

 

Зігрітий тілом, сноведіннями,

Приходить леґінь-травеник*

Схотінками-палахкотіннями,

Чере́мхами кудлатими.

Й стрибнути босоніж в мураву -

Ми, о́дне, перед о́дним.

Лоскотиками то́ркогра́фій,

Симфоніями грому.

 

*травник – давня назва місяця травня

 

*************************************************

 

За немитим захаращеним вікном -

Не завжди  бабуся, скручена і немічна.

Та депресія, безвілля, та кіно,

Та новини, і …не прибрані гніздеченьки.

….Як чуже – й арендне скло, у шкрябках – тумби:

Меблі теж - й покинутими жи́ють, й любо.

Коли бачу вікна чисті і прозорі,

То, здається, що за ними – щастязо́рі…

Ви́вільги сюрко́чать флейтою.

Серпокрилки трелять-інять.

Травень! З територій теплих -

В Україні птахи вільні

Заливаються капелою.

--Татку, а про що так щемно

Нам співає пташин гомін?

-Про те, як усім приємно

Повертатися додому.

*************************************************

 

Зубатого треваля* з океану

У гості запросили сом й карась.

Аби навчив, як чаплю в темних плавнях

Ловити, їсти й мати про запас. 

…Бо чаплі й до міграції, і після -

Нестерпні зовсім до манюньок-риб.

Треваль же океанський, мов міністр,

Спочатку б – з корольків* почав малих.

--Нам і без чапель вистача людини, -

Булькоче сомик з ніроньки, сумний.

…Та чапля, кажуть, перелітна, сильна,

Їм – лікар на затоплених долинах*.

*Тревалі -тихоокеанська риба, яку зазнімкували під час ловлі птахів стрибками над водою.

*Корольок – найменша пташка в Україні (з інтернету)

*Чаплі сірі, перелітні птахи, зазвичай виловлюють хвору і слабку рибу

*************************************************

 

Казарка чорна, рідкісна в Черкащині,

Залітний тип, чотири роки поспіль -

Верталась в приозерко Гришки Ба́шного,

Й була – як гордість для родини хлопа.

…Й ось, на п’ятий - в копанку сусіда!

Та ще й того́, з ким гиркались роки

Пан Гришка за джерела, сідала

Птахам й пірнаючим, за  корм, гілки.

І підійти ж Гришко́ не може до казарки,

Бо псих, що зветься «Недовіра» - дробу дасть.

Той – в «Інстаграми» шле світлини качки-сварки.

Казки плете, як від Гришка́ – тіка й карась…

..А та – у смужках-поперечках, чорна чілка,

Надхвістя і підхвістя – грецький мармур,

Очами хитрими слідкує зі щілинок,

Як два сусіда чубляться за даму,

За неї, мандрівничку-річкопла́вку.

 

*************************************************

 

Повернутися додому на Херсонщину

Й тут загинути, як сірі журавлі*..

Пробачаємося у неділю прощену

Перед людьми ми, люди на одній землі.

…Ще до березня зліталися докупи.

Долетілі – так раділи, що нарешті…

..Пестициди ж від злочинців-птахогу́бів

Бродіфа́куми-отрути агрогу́бів –

Мали інший погляд на пташині вежі.

Українські люди вже тікають з дому.

Через голод, і ту ж хімію з ланів.

В нас тепер і сірі журавлі, як спомин?

…Як заробітчани, пам’ятні й мені.

*В заповіднику «Асканія Нова» виявили 61 загиблого птаха сірі журавлі, які занесені у Червону Книгу України

 

*************************************************

 

Фермерські гуси у жовтні

Ставили мітки в клітинках –

В напрямку злету в розгоні

На нижній Ніл, теплий взимку.

…Слухали клич диких, вільних

У ключі гусок й гусей.

Рухи їх майже ревіли

У хлівах, са́жах* з басейн.

--Батько, хвилюються фермери

За поневолених пта́шок?

--Як люди - різні, так й фермери.

Хтось й переймається тяжко.

 

04.05.21р. ( «До Міжнародного дня мігруючих птахів» )

*Саж - (садок)  називається місце в хліві, клітка, де відгодовують гусей

*************************************************

 

Ще бруньок не було, а зорянка

У ліщині і заростях вільхи,

Як прикмета піднесень, веснянка,

Обирала гніздеченьку – стріху.

..А одна – у садку* в’є гніздечко,

На пеньочку, чи серед травинок

Біля щирих людей їй безпечно.

…А ви маєте вільну хвилинку,

Щоб послути співи малинівки*

*Зорянка (малинівка) Через знищення людьми очеретів і заростів, зорянку останнім часом гніздуються у плодових садках.

*************************************************