У Токмацькому міському краєзнавчому музеї в рамках тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених Новому року та Різдву, діє виставка поштових різдвяних та новорічних листівок від початку до 80-х років минулого сторіччя, що співробітники музею збирали з приватних колекцій токмачан.
Звичай дарувати святкові листівки прийшов до нас з Європи у другій половині ХІХ століття. Першу різдвяну листівку 1843 року замовив чиновник сер Генрі Коул. Він зрозумів, що йому важко самому готувати вітальні листи численним друзям та родичам, і звернувся до художника Джона Хорслі. Той створив кілька однакових карток із зображенням родини Коулів за святковою вечерею. Незабаром ця ідея стала популярною по всій Європі, і подібні листівки почали друкувати тисячними тиражами. До речі, одну з карток першої партії 1843 року, що збереглися, продали в 2001 році на аукціоні за 22 500 фунтів стерлінгів..
У царскій Росії в ХІХ столітті листівки називалися «відкритими листами». Їх відправляли поштою знайомим та далеким родичам.
Цікаво, що за поштовими правилами на звороті картки нічого, крім адреси, писати було не можна. Ця заборона була знята лише у 1904 році.
За однією з версій дослідників, автором першої різдвяної листівки у царській Росії був художник Федір Беренштам.
Спочатку на картках зображували християнські сюжети, зимові пейзажі, дітей та дитячі зимові забави.
Найцікавішими серед вітальних листівок, представлених на виставці, є вітальні листівки з Різдвом Христовим надіслані на початку ХХ сторіччя родичам у Великий Токмак, що з 1842 по 1918 рік входив до Бердянського повіту Таврійської губернії.
Серед експонованих є Різдвяна листівка, виготовлена у видавництві «Рассвєт» у дореволюційному Києві.
Надсилання різдвяних листівок швидко стало модним захопленням: їх посилали не лише далеким родичам, яких не могли привітати особисто, а й близьким друзям, і навіть сусідам.
Після Жовтневої революції святкування Різдва Христового було заборонено атеїстичною владою. Натомість, в СРСР в середині 1930-их років було запроваджено традиційний формат святкування Нового року. Тоді ж було вирішено й прикрашати новорічну ялинку. Від різдвяної вона відрізнялася тим, що зірка стала радянською, п'ятикутною.
Невід'ємним персонажем Нового року став Дід Мороз, який з`явився на поштових листівках довоєнної пори.
Під час Великої Вітчизняної війни вітальні поштові листівки були патріотичні: на них розміщували фотографії героїв, підписи «Новорічний привіт з фронту!».
Один такий привіт з фронту представлений на виставці. А написав його воїн Червоної Армії Павло Пузанов своїм батькам у звільнений від нацистів Великий Токмак у січні 1945 року.
На листівках післявоєнного періоду можна побачити те, що відбивало епоху, в яку листівка була надрукована. А список справ у головного новорічного чарівника – Діда Мороза - розширився: він літав на літаках і у космос, керував космічними апаратами і автомобілем, працював на ЕОМ. Разом із Дідом Морозом на малюнках зображували Снігуроньку та лісових тварин.
На поштових новорічних
листівках в УРСР зображували
купол Верховної Ради, Палац «Україна», краєвиди та новорічні натюрморти.
Різдвяна тема повернулася вже у незалежну Україну на вітальні листівки на початку 1990-х
років.
Виставка новорічних і різдвяних листівок – це не лише про свято. Цим ми створили своєрідний місток між минулим і теперішнім і нашої країни, і нашого міста Токмак. Зберегли історію і пам'ять про тих людей, які понад 100 років, 80 років, 50 років тому надсилали вітальні листівки своїм родичам у тодішнє містечко Великий Токмак.
Тепер ці підписи та побажання, на мою думку, важливіші за дизайн листівок, бо передають особливості дореволюційного, до- і післявоєнного історичного періоду розвитку нашого міста.
Людмила АРМАН,
Михайло АРМАН,
фото