Чи можливо «почистити» інформаційний простір? Як журналісту
лишатися цікавим, дотримуючись стандартів професії? Про це йшла мова на конференції для регіональних журналістів із 10 областей
України, що в рамках спільного
проєкту провели Український кризовий
медіа-центр та Естонський центр східного партнерства.
Криза класичної
журналістики
- Ми живемо у
період численних трансформацій, драматичних змін, що відбуваються у всьому світі, і торкнулися,
зокрема, нашої професійної
діяльності - журналістики. Так
вважає експерт, український журналіст і публіцист Павло Казарін. - Ми живемо в галактиці інтернету, що породив людей, які спілкуються зі своєю аудиторією в соцмережах напряму, минаючи інституційні майданчики. Це блогери.Хтось веде свій блог на Ютубі (і у нього мільйонні перегляди), хтось публікує свої пости на Фейсбуці або в інших соціальних мережах. У Володимира Зеленського, наприклад, 8 мільйонів передплатників у Інстаграмі, тому, коли йому потрібно поспілкуватися з широкою аудиторією, він може дозволити собі не звертатися за допомогою до журналістів, не виходити на прес-конференцію, а спілкуватися безпосередньо на своїй сторінці. І в цьому сенсі наша професія в епоху інтернету опинилася в кризі, - розповів регіональним журналістам Павло Казарін.
Цензура стала добровільною
Вільне
спілкування людей в соцмережах призвело
до дуже важливих наслідків - на зміну
інституційній цензурі, що здійснюють
держава, політики, режими , прийшла
цензура... добровільна.
- Якщо у вас є акаунт у Фейсбуці, то ви звертали увагу, що,
коли вам подобається пост людини і ви
поставили «лайк», через деякий час
соцмережа починає індексувати вашу стрічку так, що у вас з’являються повідомлення
від людей із думкою яких ви згодні. А публікації тих, кого ви не лайкаєте,
зникають із вашої стрічки. Таким чином ви опиняєтеся в теплій інформаційній ванній – всі навколо
думають так само, як ви. Ця особливість соцмереж формує навколо нас мильну
бульбашку із однодумців, і нам здається що ми – це норма для всієї країни. А
потім, коли ми дивимося на результати
виборів, то виявляємо, що ми – це
меншість, або, що ми несподівано – більшість, - зазначив Павло Казарін.
Найпростіше – торгувати страхами і неврозами
Класична журналістика,
яка працює по стандартах, дуже важлива, тому що, вона не формує навколо свого
читача цю мильну бульбашку, бо намагається описувати картинку у всій її
різноманітності , – пояснив Павло Казарін.
За його словами, для багатьох медіа найпростішим способом
продати інформацію аудиторії стала
торгівля страхами та неврозами.
- Ця гонитва за емоціями, страхами та неврозами призвела до
того, що більшість людей думають про сьогодення гірше, ніж воно є насправді.
Насправді ми живемо в кращій реальності за всю історію цивілізації. Ми виграли три величезні війни, війни з епідеміями і голодом. Сьогодні від зайвої ваги вмирає більше людей,
ніж від голоду, а цукровий діабет вбиває
більше, ніж тероризм. Це реальність, - запевняє Павло Казарін.
Пояснювати країні країну
У людей,
які масово споживають інформацію із
соціальних мереж та обирають блогерів
собі до вподоби, по-різному сприймається
реальність. Ті, хто дивляться Анатолія Шарія, і ті, хто слухають Андрія Полтаву,
у них дві різні України, які між собою взагалі ніяк не перетинаються. І це небезпечно.
Задача класичних ЗМІ - працювати за професійними стандартами
і пояснювати країні країну. Щоб не лякати Україну Україною, жителям Чернівців
потрібно розповідати про реальність Харкова, Черкас – про Івано-Франківськ. Я
родом із Сімферополя і пам’ятаю як
кримчан лякали жителями західних областей України, - розповів Павло Казарін.
Він впевнений, що класичні медіа і журналістика, що
опинилися на вістрі протистояння та
інформаційної війни, повинні працювати за професійними стандартами та втримувати
баланс правдивої реальності світу.
Реальна четверта влада Естонії
Про критичне мислення та протидію дезінформації учасникам
конференції розповіла естонська політикиня, професорка університету міста
Тарту Мар’ю Лаурістін.
Українським журналістам Мар’ю Лаурістін розповіла про
складні етапи формування медіа в Естонії, у результаті чого журналістика стала
дійсно четвертою владою. І це при тому, що у
країні немає жодного державного медіа.
- Рівень довіри до публічних медіа десь 70-75%. Це на одному рівні із довірою до президента країни. Якщо говорити загалом про рівні довіри, то медіа, президент, поліція та суд знаходяться на високому рівні. Для мене, те, що у нас така висока довіра до державних інституцій, напряму пов’язано із довірою до журналістики. Ми всі впевнені, що жоден корупційний епізод не пройде повз медіа. Суспільство впевнене, що журналісти рано чи пізно докопаються, і що ніхто не уникне суспільної та судової розплати. Приміром, у нас звільнили двох міністрів, а один популярний політик зараз під судом через корупцію. І це заслуга журналістів, – розповіла Мар’ю Лаурістін.
В Естонії є Форд культурного друку, який субсидіює журнали,
газети. При цьому редакція лишається повністю незалежною. Суспільні ЗМІ та
телебачення є камертоном для інших медіа країни, де Законом
заборонено редагувати журналістів. Отримуючи підтримку фінансову та
законодавчу, естонські ЗМІ упевнено
виконують свою місію і подають аудиторії
фактажі, реальні, аналітичні матеріали.
Пані Мар’ю впевнена, що наразі українська преса проходить
всі етапи становлення, як було в її країні і що ми обов’язково все подолаємо,
якщо будемо наполегливими.
Щоб голос
українських журналістів почули
Учасників
конференції для регіональних журналістів також
привітав екс-посол України в США, голова правління Українського
кризового медіа-центру Валерій Чалий.
Він розповів, що Україна має потужну підтримку від країн Балтії, особливо – від
Естонії.
- Україну зараз сприймають, як націю, яка
зупинила величезну авторитарну Росію, на якій поки тримається оборона Європи. В
американських академіях мені казали, що вони вчаться в України бути сильними і
протидіяти загрозам. Зараз тут, в
нашому регіоні, твориться майбутнє світу, безпека світу, розвиток світу. І ви
можете бути частиною цієї історії. А ми, і я, як голова правління УКМЦ,
намагатимемося робити так, щоб ваш голос почули не тільки в Україні, а й на
заході. Щоб ви мали можливість їздити закордон і спілкуватися з колегами, і щоб
ваші матеріали потрапляли в світові видання, - зазначив Валерій Чалий, звертаючись до журналістів.
Учасники конференції активно спілкувалися зі спікерами,
озвучували питання, що хвилюють регіональну пресу.
Людмила АРМАН
Матеріал створено за сприяння Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства