Острів Сааремаа: від радянської закритої зони – до популярного курорту Прибалтики

Для Естонської РСР, що на початку 1990-их скинула з себе радянські кайдани і звільнилася від радянської окупації, Європейська інтеграція і проведені реформи стали  своєрідним  інструментом побудови нової Естонії, про яку  я розповідала читачам у своїх  попередніх публікаціях (газета «Таврія»  від 18 і 25 жовтня  і 1, 8 і 22 листопада 2018 року).  Сьогодні я хочу розповісти як за роки незалежності Естонії та підтримки Євросоюзу змінилося життя мешканців острова Сааремаа – одного з найбільших островів Естонії, що за часів Радянського Союзу був закритою прикордонною  зоною.

За колючим дротом окупації

Сааремаа – це острів, що омивається водами Рижської затоки та Балтійського моря. Він  овіяний історією, скандинавськими сагами про вікінгів і піратів, лицарів і хрестоносців, стародавніми легендами, зокрема про одну  із зірок , яка 2500 років тому зірвалася з небес і впала на острів. На Сааремаа   народилися  першовідкривач Антарктиди Тадей Беллінсгаузен , живописець і портретист, товариш Брюллова і Гоголя Федір Моллер, революціонер-комуніст Віктор Кінгісепп (чиє ім'я столиця Сааремаа – місто Курессааре  носило з 1952 по 1988 рік ), естонська радянська письменниця, поетеса і  журналістка Айра Кааль, видатний радянський естонський державний діяч, голова Ради Міністрів Естонської РСР, голова Президії Верховної Ради Естонської РСР Олексій Мюрісепп, естонський політик і колишній президент Естонської Республіки Арнольд Рюйтель та ін.

У виконанні знаменитого оперного співака Георга Отса в 1949 році залунала ( російською, фінською та естонською мовами)  і стала популярною на весь світ пісня «Сааремааський вальс». Проте мало хто знає , що саме  в тому ж  1949 році з острова Сааремаа було депортовано 1028 чоловік, з них – 307 дітей, третина населення острова. А сам острів став закритою прикордонною зоною Радянського Союзу: тут розташовувалися воєнно-морські бази, були встановлені ракетні комплекси. На острів пропускали лише місцевих жителів по спеціальних перепустках.

На Сааремаа розташовано  чимало пам`яток історії та культури, є тут унікальні природні об’єкти проте за часів радянської окупації ( так місцеві називають період перебування Естонії  у складі СРСР з 1940 по 1991 роки), ні про який розвиток острова і, зокрема, його туристичної сфери люди навіть і не мріяли…

Замість сільрад - волості

 Сьогодні про часи радянської окупації і втрачених можливостей острова Сааремаа нагадує хіба що одна з експозицій музею середньовічного  Епіскопського замку та самотній маяк, що перетворився з військового об'єкта на  символ привітності Сааремаа – найбільшого острова незалежної Естонії і однієї з найбільших в країні адміністративних одиниць, повіту Сааремаа зі столицею -  містом Куресааре ( попередні назви – Аренсбург, Кінгісепп).

Як розповів нам віце-мер муніципалітету Куресааре Март Меекер, в результаті реформи децентралізації звичні для радянської Естонії сільради замінили на волості, що об’єднані у повіти. 

До складу повіту Сааремаа входять 10 волостей і місто Курессааре, з чисельністю населення понад 13 тис.чол, (  всього на острові у 427 селах, хуторах і невеличких населених пунктах проживає  32 тис.чол). Після об`єднання громад річний бюджет острова складає 56 млн.євро, левова частина цих коштів іде на соціальну сферу, освіту, утримання 97 шкіл і дитсадків, будинків культури і дитячих будинків творчості, забезпечення безперебійної роботи систем водо- і тепло забезпечення, поліклініки і лікарні, а також - на благоустрій.

За словами пана Меекера, цього року, до 100-річчя Естонії в столиці острова Сааремаа розпочали реконструкцію центральної частини міста, на яку виділено 4,5 млн. євро з бюджету місцевого самоврядування і 2,8 млн. євро – з  державного бюджету. На час нашого перебування в Курессааре, ми побачили у розпалі ремонтні роботи з реконструкції центру міста: тут на вулицях проводили заміну усіх підземних комунікацій,  оновлювали дорожнє покриття і розмітку,  облаштовували доріжки для пішоходів і велосипедистів.

А ще за рахунок субсидій ЄС тут оновили вуличне освітлення, встановили енергозберігаюче обладнання, успішно реалізували екологічні програми зі збору і сортування сміття, захисту  рідкісних птахів тощо.

Під час екскурсії  по місту Курессааре, що провів для нас  Леонід Синявський, ми, наче побували у своєрідному царстві акуратності:  особисто мене вразили чисті, затишні вулички, доглянуті будинки, що утопали у квітах та в садах. 

А скільки тут унікальних фотозон, що користуються популярністю в іноземних туристів!

Став острів популярним курортом

Після проголошення незалежності Естонії і виведення радянських військ з острова Сааремаа,  тут почали шукати нові моделі розвитку території,  основну  ставку зробили на туризм і не прогадали. Сьогодні сам острів, і його столиця стали популярним курортом Прибалтики і Скандинавії.  Цьому послужили також  вступ Естонії до Євросоюза і перехід на євро - єдину європейську валюту

- В сезон населення острова збільшується у 2-3 рази за рахунок місцевих жителів, які мають на Сааремаа  дачні будинки. Щороку острів відвідують близько 300-400 тисяч іноземних туристів із країн Скандинавії та Західної Європи, - розповів віце-мер муніципалітету Куресааре Март Меекер.

Окрім паромного сполучення, що зв’язує материк з островом Муху і далі – через дамбу – з Сааремаа, туристи можуть скористатися авіапослугами: за словами пана Меекера, з Таллінна до міста Курессааре щодня, двічі на день ( вранці і ввечері) курсує пасажирський літак. Цей вид транспорту став настільки популярний у місцевих жителів  і туристів, що міська влада вирішила збільшити обсяги пасажирських авіаперевезень і вже оголосила тендер на використання на цьому популярному авіарейсі літака  з більшою кількістю місць для пасажирів.

Побудували на острові  порт, що приймає  круїзні лайнери зі Стокгольму та Копенгагена. А також - збудували причал для яхт і катерів, відкрили  клуб морських видів спорту, облаштували пляж.

За кошти європейських грантів  реставрували середньовічний Єпископський замок ,  реконструюють старі будинки, що мають історичну цінність. 

На острові і в його столиці добре розвинений готельно-ресторанний бізнес, тут діють 94 готелі та хостели, ресторани та кафе.

Відпочиваючим та туристам свої  послуги надають 8 спа-готелів ( 6 – у місті Курессааре), популярністю в селах користуються   туристичні ферми, де святкують весілля чи ювілеї.

А ще на острові  проводяться Літні міжнародні дні опери, спортивні змагання, кулинарні фестивалі.

В пріоритеті – підтримка бізнеса і підприємництва

У нас, в Україні із вуст євроскептиків чи противників євроінтеграції можна почути щось на кшталт: « Вступ України в Євросоюз нам нічого не дасть», « Нас там не чекають», «Українські компанії не зможуть виконувати стандарти і норми ЄС тож  програють конкуренцію європейським компаніям». Але  ці міфи у свій час розвіяла Естонія, яка з 2004 року є країною-членом ЄС.

Вступ Естонії до ЄС призвели до стрімкого розвитку бізнесу та підприємницва у волостях і повітах. І Сааремаа не став винятком.

З давніх- давен корінні жителі острова займалися сільським господарством та рибним промислом. Сьогодні на Сааремаа,  завдяки існуючим в ЄС програмам, здійснюється підтримка бізнесу, створені нові робочі місця у сфері обслуговування туристів, також ведеться  будівництво яхт і  катерів,  розвивається сільське господарство та   IT-індустрія. Конкурентноспроможну продукцію на європейському ринку випускають місцеві броварні та рибні ферми, на одній з яких ми й побували під час перебування на острові Сааремаа.

Як розповів нам співвласник приватної компанії «ÖSEL HARVEST» Андро Отс, рибна ферма була побудована у 2007 році за підтримки інвесторів з Євросоюзу. 

На сьогодні тут вирощують райдужну форель: в Данії закуповують інкубовану ікру, а вже на місці - у басейнах, де весь виробничий процес комп’ютеризовано,  вирощують з неї мальків, а потім і рибок вагою 300 грамів. Відсортовані 300-грамові рибки направляють на продаж у торгівельну мережу або відправляють в інші господарства, що спеціалізуються на вирощенні райдужної форелі масою 2-3 кг.

Є в компанії і свій цех, де виготовляють сушену та копчену кільку, салаку, форель та рибні консерви, що постачають на внутрішній ринок та експортують до Фінляндії.

 - Боїтеся перевірок ветеринарів чи податкової?- запитали ми у Анро Отса і почули у відповідь:

- Ні! Не боїмося! У нас все в порядку!.

А ще ми дізналися, що рибна продукція  компанії «ÖSEL HARVEST»  визнана в Естонії кращим харчовим продуктом, другий рік поспіль.

У коридорах влади

На території міста Курессааре збереглися пам’ятники архітектури XVI сторіччя, коли північна і західна Естонія та острова були підпорядковані Швеції. Один з таких пам’ятників – Ратуша, будівництво якої почалося в 1653 році. В різні роки в Ратуші розташовувалися різні заклади – від Міського управління суду і навіть арестанської камери, у підвалі працював монопольний винний магазин. Зараз на другому поверсі Ратуші знаходяться робочі приміщення Курессарської міської ради, а в залі проводяться пленарні засідання.

Українські журналісти в мерії м.Курессааре

Як розповів нам віце-мер муніципалітету Куресааре Март Меекер, до Курессаарської міської ради обрано 31 депутат, 21 з них – представники трьох політичних партій Естонії - увійшли до коаліції. Керує роботою ради староста ( раніше, до реформи місцевого самоврядування  він називався мером ). У старости волості – п’ять заступників.

- При формуванні апарату міської ради, у нас були побоювання, що заступники, представники різних партій, будуть чинити тиск на старосту у питаннях підбору кадрів на посади чиновників. Але наші побоювання не виправдалися, у нас сформована команда професіоналів, фахівців своєї справи, які в міській раді відстоюють інтереси не певних політичних партій, а громади нашого міста і острова Сааремаа загалом, - пояснив нам пан Меекер.

 За його словами, депутати міської ради працюють в 10 депутатських комісіях, за свою депутатську діяльність зарплату не отримують. Натомість, їм виплачується 50 євро за участь у засіданнях міської ради.

В гостях у колег по цеху

Під час перебування у місті Курессааре ми побували в коридорах четвертої влади острова – в редакції  медіа-холдингу, що об'єднує радіокомпанію KADI і газету «Saarte hääl» («Голос острова») .

 Острівній газеті можна лише позаздрити – вона  виходить п'ять  разів на  тиждень повнокольоровим друком, об`ємною за кількістю сторінок. Як розповіли нам головний редактор і провідний журналіст медіа-холдингу Тиніс Кіппер, працівники редакції наповнюють газету інформаціями, цікавими для усіх верств населення острова, чотири разі на місяць друкуються персонажні історії жителів і міста, і волості. Це приваблює читачів, за 11 років існування газети її тираж із року в рік зростає і нині становить 6 тис. примірників ( для острова з 30-тисячним населенням і ще однією газетою-конкурентом це досить такий суттєвий показник популярності газети).  За словами пана Кіппера,  основним джерелом надходження коштів в газеті є передплата - 90 відсотків тиражу газети розповсюджується по передплаті, інша – надходить у торгівельну мережу. Має газета і гарантовану статтю доходу, бо виграла тендер на висвітлення діяльності міської ради Курессааре.

У штаті медіа-холдингу  працює 30 чоловік,  з них 8 - творчі співробітники, які  працюють і на радіо, і на газету. Штатним журналістам допомагають ще й фрілансери, які не виходячи з дому надсилають до редакції  оперативні інформації про події з усього острова. І в цьому ми переконалися самі. Опівдні 19 вересня ми побували на екскурсіїї на заводі шведської компанії Sporrong, що  з 1666 року є провідним виробником значків, медалей, орденів, а також - високоякісних формених аксесуарів для всіх професій, які використовують уніформу: поліція, сили оборони, митниця, судноплавні компанії, авіакомпанії і т.д. А вже 20 вересня, зранку в місті Курессаре ми побачили ще одну місцеву газету «Meie maa» ( «Наша земля») з інформацією про перебування українських журналістів на острові Саааремаа. Побачити своє фото на сторінці естонської преси було для мене справжнім сюрпризом.

Відвідини острова Сааремаа, зустрічі в мерії, з представниками Бізнес Асоціації Сааремаа, журналістами, прийом сімейної лікарки Сілле Велі, екскурсії на метеоритне поле, рекультивоване сміттєзвалище, рибну ферму, до Єпископського замку і музею справили на мене неповторне враження. А головне на острові Сааремаа я побачила  справжню Естонію, якою вона стала у складі Європейського Союзу, і  якою могла б  залишитися, якби не   стався розвал радянської системи…

Людмила АРМАН, фото автора

Матеріал підготовлено за результатами навчального візиту українських журналістів до Естонії, що був організований Естонським центром

східного партнерства за сприяння Українського кризового медіа-центру в

рамках проекту «Розвиток професійної спроможності представників регі-

ональних ЗМІ в Україні».