В Естонії, за переписом 2011 року, мешкає близько 22
тисячі українців, які є третьою за чисельністю громадою після самих
естонців і росіян. Тож і не дивно, що під час навчального візиту до Естонії, ми
– українські журналісти – почули далеко за межами Батьківщини рідну
мову на вулиці міста Курессааре, що на
острові Сааремаа. Зустріли ми й земляків, один з яких виводив
українські пісні в самому центрі Таллінна. Свідченням української
присутності в Естонії є Український
культурний центр, в якому ми побували.
- І тут почнуть про вишиванки, віночки та
шаровари, - подумалося мені, коли ми прямували до Українського
культурного центру, що розташований в історичній будівлі, в центрі старого
Таллінна.
Але цей стереотип був зруйнований як тільки ми познайомилися
з керівником центру – 70-річним Анатолієм Лютюком, унікальним українцем,
відомим культурним і громадським діячем. Він, виїхавши з України понад сорок
років тому, не забув її , і вже в Естонії
продовжує прославляти свою батьківщину і вчинками, і працею.
На запрошення господаря ми пройшли за ворота
одного з середньовічних будинків, що
ззовні нічим не відрізнявся від сусідніх. А всередині – виявився
своєрідним острівцем української присутності в Естонії, комплексом, де
поєдналися всі втілення українскої душі: віра, мова і культура.
Тут ми не зустрічали людей чи наших земляків у вишиванках, проте
чули, як лунає наша мова, бачили, як відроджується наша культура і віра. Тут
в українській церкві лунають молитви за
все живе, дорослі і діти дізнаються скільки важать гріхи та що з ними робити. В
недільній школі діти від 4 до 17 років вивчають українську мову, етнографію,
національну кухню, християнську етику. Вони також вчаться каліграфії, малюванню та іконопису, стародавнім ремеслам виготовлення паперу з
тканин, фарб - з кори дубу і чорнил - з
грибів.
Анатолій Лютюк, заслужений художник України, майстер на всі
руки, навчає дітей і дорослих виготовляти
дерев`яні іграшки та дитячі колиски.
- Майструвати колиску своїми руками це – прекрасна сімейна традиція. Я всім розказую: поки ти працюєш над колискою, вона працює над тобою. Змушує тебе задуматися про свою родину, про тих, хто був на цій землі до тебе, і тих, хто залишиться після тебе, - розповів Анатолій Лютюк, який власноруч зробив і зібрав цілу колекцію дитячих колисок — українських, естонських, російських, норвезьких, польських, німецьких, французьких.
Є в Українському культурному центрі друкарня, де стародавнім
способом друкують книжки. Вони унікальні –
палітурки з дерева, сторінки
написані каліграфічним почерком на папері, що виготовлений у майстерні
центру за середньовічними рецептами.
Анатолій Лютюк показав нам «Червону
книгу Естонії», в якій рослини і тварини, що знаходяться на межі знищення, у віршованій формі звертаються до людства із проханням про захист. Не менш цікавою виявилася і «Червона книга
України», де зібрано вірші про найцікавіших представників української флори й
фауни.
А найбільше особисто мене вразила «Книга Доброти» – наймасштабніший
мыжнародний проект Анатолія Лютюка, де зібрані
зворушливі історії про вияв
людської доброти від авторів - дітей і
дорослих, цивільних і військових - з усіх областей України.
Над проектом
працювали кілька десятків волонтерів з різних країн світу та 300 тисяч дітей з
України. У написанні «Книги Доброти» взяв участь і міністр закордонних справ
України Павло Клімкін. Показуючи нам книгу з дерев`яними палітурками, і
сторінки, що були прикрашені малюнками
та рослинами з місцевості кожного автора,
Анатолій Лютюк навів приклад історії, яку записав власноруч в Україні, під
час відвідин зони бойових дій в Авдіївці. « Під час обстрілу на позицію наших воїнів прилетіла
міна 82-го калібру і не вибухнула, бо в ній не було детонатора. Натомість, було написано
російською: «Ребята, это все, что могу сделать для вас».
З 2014 року, з початку бойових дій на сході нашої країни і до
нині Український культурний центр був і
є осередком волонтерства: у маленькій
котельній ми на власні очі побачили зібрану для наших воїнів гуманітарну допомогу. Анатолій Лютюк сам
неодноразово відвозив медикаменти та
медичне обладнання до прифронтових лікарень, допомагав бійцям, які на сході захищають територіальну цілісність і незалежність
України. Він також допомагає вимушено
переміщеним особам та тим, хто залишився
в зоні проведення Операції Об`єднаних Сил, на сході України.
В Українському культурному центрі організована виставка
дитячих іграшок із дерева та старовинних дитячих ліжечок-гойдалок із різних
країн Європи, відбуваються спектаклі лялькового театру мораліте. проводяться майстер-класи з приготування
українських страв.
А ще тут вирощують думки. Так, так. В Українському культурному центрі виготовляють листівки з грубенького, шершавого на дотик паперу, в який вплітають насіння рослин.
- Візьмете ці листівки, з думками про щось добре закопаєте і щось виросте, - пояснив Анатолій Лютюк, на прощання даруючи кожному з нас незвичні листівки ручної роботи.
Одну з них я вже посадила вдома з вірою, що вплетені в неї
насіння проростують у моєму квітнику добрими спогадами про Естонію. Проростуть
надією, що за допомоги і підтримки своєї прибалтійської подруги – Естонії – моя
Україна досягне свого кращого майбуття.
Людмила АРМАН,
Матеріал підготовлено за результатами навчального візиту
українських журналістів до Естонії, що був організований Естонським центром
східного партнерства за сприяння Українського кризового медіа-центру в рамках
проекту «Розвиток професійної спроможності представників регіональних ЗМІ в
Україні».