18 серпня 1941 року близько
100 тисяч наших співвітчизників загинули на Запоріжжі через підрив ДніпроГЕСу.
У колишньому Радянському Союзі цю інформацію про трагічні події на Запоріжжі,
пов'язані з вибухом ДніпроГЕС, замовчували.
78 років тому, 18
серпня 1941 року, під час відступу Червоної Армії із Запоріжжя був підірваний
головний стратегічний об'єкт України - ДніпроГЕС. Для цього, як повідомляв Цензор.НЕТ із посиланням на «5
канал», використовували понад 20 тонн
вибухівки. Про майбутній вибух підривники не повідомили ні місцеве населення,
ні військове керівництво.
Унаслідок вибуху в греблі утворився гігантський пролом довжиною
понад 165 метрів, який спричинив хвилю
висотою в 30 метрів. Вона змила
прибережну міську смугу, плавні о. Хортиці і прорвалася до Нікополя і Марганця.
Унаслідок операції, за даними різних джерел, загинули близько 100 тис. осіб, в основному мирних жителів навколишніх сіл і міст. Також жертвами стали радянські солдати, які на той час переправлялися через греблю. Були затоплені значні частини радянських військ, які перебували нижче за течією і змушені були здатися в полон ворогові.
 |
| Архівне фото |
Унаслідок операції, за даними різних джерел, загинули близько 100 тис. осіб, в основному мирних жителів навколишніх сіл і міст. Також жертвами стали радянські солдати, які на той час переправлялися через греблю. Були затоплені значні частини радянських військ, які перебували нижче за течією і змушені були здатися в полон ворогові.
У СРСР замовчували інформацію про трагічні події в
Запоріжжі, пов'язані з вибухом ДніпроГЕСу. Пізніше стало відомо, що вибух
влаштували Борис Епов та Олексій Петровський за наказом Йосипа Сталіна.
Слід наголосити, що таким чином НКВС хотів завдати удару
німецькій армії. Втім, вермахту це не завадило.
 |
| Архівне фото |
На думку російського історика Бориса Соколова,
червоноармійцям цей інцидент завдав більше шкоди, ніж німцям.
Тоді ж навіщо підірвали греблю?
Як стверджують дослідники, 18 серпня 1941 року нацистське
командування кинуло на захоплення ДніпроГЕСу танкові і моторизовані підрозділи.
За три години до підриву німецький снаряд влучив у міст, що з'єднує Хортицю з
лівим берегом Дніпра. На протилежну частину річки можна було потрапити тільки
через греблю, яку обстрілювала радянська артилерія. На острові, в повній
ізоляції, залишилося до півтисячі червоноармійців 247-ї дивізії, які надали
гітлерівцям запеклу відсіч.
Після того як німці зайняли Хортицю, вони почали мінометний
обстріл міста. Наказ провести підрив ДніпроГЕСу віддав особисто Сталін.
Здійснити операцію довірили підполковникам Епову і
Петровському. Увечері 18 серпня було підірвано 20 тонн амоналу. Першим про
катастрофу в книзі «Людина і зброя» в 1960 році написав Олесь Гончар. В кінці
1980-х в журналі «Соціологічні дослідження» вийшла стаття дослідника А. Руммі,
яка називалася «Скажіть людям правду».
Катастрофа на Дніпрі
Підрив такої величезного будови не міг пройти безслідно. 30-
метрова виля залила простори Дніпровської заплави, знесла нижню частину міста
Запоріжжя та кілька сіл. Спогади місцевих жителів, які вижили, зібрав запорізький історик-краєзнавець К.
Сушко. Один з очевидців стверджував, що коли вода відступила, на деревах
залишилися висіти тіла сотень червоноармійців і мирних жителів.
Вибух підняв рівень води в Дніпрі і від «великої землі»
опинилися відрізані 2-й кавалерійський корпус, а також 18-я і 9-а армії. Вони
переправлялися через річку нижче за течією. Велика частина червоноармійців
потрапила в полон, або була вбита. Залишки підрозділів переправилися на лівий
берег, кинувши все військове майно. Вважається, що загинуло 20 тисяч червоноармійців
і від 75 до 100 тисяч мирних жителів.
Виконавці наказу Сталіна про підрив ДніпроГЕСу були прийняті
за диверсантів і заарештовані радянською контррозвідкою, однак після втручання
вищого керівництва їх звільнили з-під варти.
Після підриву ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 року Запоріжжя
продовжувало оборонятися ще 46 діб.
Але то вже інша історія.
Людмила АРМАН