Сьогодні, 7 березня, якраз у
переддень жіночого свята Весни
відзначає свій ювілейний день народження жителька села Покровське
Світлана Сазонівна Куліш. Стрілки годинника,
які невблаганно відраховують
хвилини-дні її життя, підійшли до
позначки 80.
Вісімдесят років – поважний вік. Він дає знати про себе
задишкою, і повільністю: через сильний
біль у ногах жінка вже без палиць добре ходити не може. Але не дивлячись на це,
вона й нині залишається бадьорою і
непосидючою, має добру пам’ять, яка щоразу повертає її у те далеке минуле, у
спогади дитинства.
Народилася Світлана Сазонівна на хуторі Шевченківський 7
березня 1940 року. Свого батька Сазона
Михайловича Іонова, який загинув на
війні, не пам’ятає. Проте в її пам'ять
назавжди врізалися воєнне дитинство: жахи німецької окупації, обстріли і
бомбардування, під час яких мама, Марина Данилівна, щосили прижимала до себе
маленьку Світланочку, прикривала її своїм тілом від ворожих куль і осколків
снарядів. З горем навпіл сім`я пережила те воєнне лихоліття , але не менш
важкими були і післявоєнні роки, голод 1947-го. Як вижили? Та не питайте! Її з
меншою сестрою Раєю мама ростила
самотужки.
В 1950-их роках мирне життя поступово наладжувалося.
Світлана закінчила семирічку, і за маминою порадою
продовжила навчання у середній школі, у Токмаку. До школи і звідти додому,
щодня пішки намотувала десятки кілометрів. Після закінчення школи трудову
біографію розпочала у рідному колгоспі Кірова, працювала дояркою. Важкою була
ця робота. . Мусила вставати вдосвіта, щоб подоїти корів. З першими
промінчиками сонця, зі співом і пересвистом пташок і до пізнього вечора працювала Світлана на фермі, доїла вручну
корів, зі старшими доярками на фермі
порядок тримали. Тоді бульдозерів не було, вичищали все вручну, на спині важкі
мішки з кормом для худоби носили.
За високі досягнення і сумлінну працю пані Світлана була
відзначена численними нагородами і відзнаками, має чимало подяк від керівництва
колгоспу і заохочення.
Світлана Сазонівна згадує, як у 70-80- их роках в якості
заохочення від тодішнього голови колгоспу Олександра Ярошенка отримала … талон
на протезування зубів золотом без черги.
- Уявляєте яка на той час це була дорога нагорода, -
зазначила Світлана Сазонівна.
Вона освоїла машинне доїння, понад 40 років відпрацювала на молочно-товарній
фермі, а вийшовши на заслужений відпочинок, присвятила себе сім’ї. Зі своїм
чоловіком Петром Кулішем Світлана Сазонівна прожила у мирі-злагоді понад 50
років, побудували будинок, виховали двох доньок Велентину і Наталію, мають
трьох онуків, і правнучку. Аміна – то для прабабусі Світлани найкращий
подарунок, бо також народилася 7 березня.
Світлана Сазонівна вже 10 років як вдовує. Але зберігає
добрі спомини про свого чоловіка.
 |
| 2008 рік. "Золоте" весілля подружжя Куліш |
З любовю піклується про доньок, дає поради
онукам, в яких душі не чаїть. Коли потрібно, підставить своє плече допомоги,
розрадить і порадить, підтримає.
Не дивлячись на поважний вік, невтомні руки Світлани Сазонівни не знають спочинку. Вона тримає, домашню
птицю і 10 соток городу.
- Хоч доньки і сваряться, щоб я на городі своє здоров`я не
підривала, та я і цієї весни цеберку цибулі і
чотири цеберки картоплі посаджу. Бо яка не є, а домашня картопля
добріша, - зазначила Світлана Сазонівна.
Вона й досі згадує ті добрі часи, коли вони з чоловіком
тримали 7-8 свиней, обробляли город. Мали, як кажуть, на столі і до столу.
- А зараз подивіться що робиться! Колгосп у руїнах. Молоді
роботи немає. Колись електроенергія і газ
коштували «копійки», а зараз
скрізь дорожнеча. Газ який дорогий, пенсії ні на що не вистачає, - бідкалася Світлана Сазонівна.
Потім зупинилася, перевела подих і додала:
- Хай газ і дорогий, головне – аби не було війни….
 |
| Іменинниця з Жовтневою сільською головою Наталією Антипенко |
Шановна Світлано Сазонівно! З глибокою шаною і повагою в
день Вашого поважного ювілею ми шлемо Вам найщиріші слова поваги і шани.
Бажаємо міцного здоров’я, довголіття, життєвих сил, радості, бадьорого духу,
любові від рідних.
Людмила АРМАН,
фото авторки