Сьогодні у міському парку ( колишній парк завода імені Кірова) небайдужі токмачани провели акцію з благоустрію.
Тут кожному знайшлася робота: жінки з дітьми обрізали зарослі та гілки, фарбували металеві конструкції на спортмайданчику.
 |
| Фото А.Липка |
 |
| Фото А.Липка |
Серед тих, хто брав
участь в акції з благоустрою нашого парку дитинства, були помічені член
правління Tokmak Boxing Team ( професійна спортивна команда) Андрій Селіверстов, депутат Пологівської
районної ради Станіслав Глущенко, депутат Токмацької міської ради Віталій
Конопський, член виконкому Токмацької міської ради Євген Глазьєв та ін.
- Все, що планували на сьогодні, дружно виконали. Прийнято рішення взяти колективне шефство над парком і провести ще кілька таких акцій (суботників) бо територія парку дуже занедбана. В ході обговорення вирішили, що дійсно, потрібно розділити парк на сектори (для спорту, для пікніків, для активних ігор і тд) і відповідним чином все облагородити, - розповів Євген Глазьєв.
Довідково. Парк
заводу імені Кірова у післявоєнні роки був улюбленим місцем відпочинку токмачан.
Тут були обладнані танцювальний майданчик, літня естрада, де грав духовий
оркестр, працював літній кінотеатр, кафетерій.
За керівництва Василя Ахрамєєва у заводському парку
встановили атракціони: каруселі –
цепочки і ракети, грибочки, качелі – лодочки, чортове колесо, літаки з
пропелерами, на яких катали з 18-ти років. Ціна на атракціони була просто
смішна – для дітей 5 копійок, для дорослих – 10 коп. Поруч був обладнаний
майданчик з каруселями, качелями, теремком і гіркою ( тут каталися безкоштовно,
скільки хочеш).
В кінці 90-их на
початку нульових завод вмирав, а разом з ним «умертвляли» парк, все металеве –
паркан навколо парку, атракціони – вирізали на метал, дерев`яний павільйон, де продавали
найсмачніше морозиво, згорів ( казали, що його навмисно підпалили). Танцмайданчик і літній кінотеатр
перетворилися на руїни.
В рамках декомунізації у 2016 році у парку демонтували пам`ятник Кірову, чиїм ім`ям був названий дизелебудівний завод і парк у Токмаку.
Людмила АРМАН,
фото авторки