Ми вже звикли до помірних європейських погодних умов взимку: в середині грудня чи у січні, на Водохреща трохи снігу притрусить, а потім мінусова температура знову змінюється на «плюс», і ні тобі ні снігу, ні морозів.
А колись у Токмаку зими були справді суворими.
 |
| Занесений снігом міський сквер. Фото О.Давлада. 60-і роки |
Жительці Токмака Надії Тараненко зараз 78. І зим у місті, де народилася, вона побачила справді чимало.
- Коли я ще маленькою була, то пам`ятаю після «ноябрьских» свят у Токмаку випадав перший сніг, температура взимку сягала до 22-25 градусів морозу. Снігу падало багато, замітало приватні будинки по самі вікна.
Скрізь були високі кучугури снігу. Люди тоді прокопували такі вузесенькі стежки. Цими стежками ми, малі, ходили у школу, а дорослі - на роботу чи в магазин за продуктами, – розповіла пані Надія.
 |
| м.Токмак, вулиця Революційна |
 |
| У парку завода імені Кірова |
 |
| На вулиці Торговий ряд |
 |
| Заводоуправління ЗІК і призаводська площа. Фото О.Давлада |
Без Миколая та різдвяних колядок
Це зараз на Різдво у Токмаку звідусіль лунає «Христос Рождається!». «Славімо Його!». Колядники у мерії та на вулицях міста прославляють народження Христа, у храмах Божих проходять святкову богослужіння.
А колись антирелігійна пропаганда змушувала усіх мовчати. Люди в церки не ходили, бо в 1961 році у Токмаку закрили останню з діючих церков – Свято Сергіївську, що на «Ріжку».
Свято-Успенська церква, що в центрі міста, була перебудована під кінотеатр, а у Свято-Вознесенській церкві, що на Калініна, був клуб.
- В 60-ті роки про Святого Миколая було заборонено говорити, але наша бабуся тихенько нам клала під подушку подарунки. На Різдвяні свята комуняки не дозволяли колядувати, у школах нас міліцією лякали, проводили так зване атеїстичне «виховання». Але Різдво у місті святкували тихенько. Ми все одно, як дітьми були, ходили до своїх хрещених батьків, носили «вечерю», колядували і були на сьомому небі, коли хрещена руб нам давала і солодощі, – пригадує мешканка Токмака Марія Супрун.
 |
| Новорічна ялинка на вулиці Торговий ряд |
 |
| Арка з Дошкою пошани на вході до міського скверу. Фото О.Довлада. 60-і роки |
Такими ось були зими у Токмаку колись: зі снігом та радянським Дідом Морозом, утім без Миколая та різдвяних колядок.
Дитинство без телевізора і гаджетів
У післявоєнні роки телевізорів у токмачан не було, тож діти проводили вільний час на свіжому повітрі. А як випаде сніг, то скільки радості було.
- В дитинстві, пам’ятаю, на перервах у школі №3 ми сніговиків ліпили, у сніжки грали. А після школи мерщій бігли на гірку, що в районі нинішніх фрунзенських гаражів. Каталися з гірки хто на чому, а ми - в більшості - на портфелях, - розповів Василь Юрченко. – Було проголодаєшся, снігу у жменю набрали, поїли і ніякої тобі ні срачки, ні коронавірусної болячки тоді не знали, - жартома сказав пан Василь.
В архіві фотомайстра Олександра Давлада збереглися фото засніженого Токмака початку 60-их років. У ті часи, у вихідні дні жителі нашого міста активно відпочивали на природі: діти каталися на санках, дорослі – на лижах і ковзанах.
 |
| Р.Сляднєв на ковзанці у міському парку |
 |
| Токмак. Зима-63. Біля літнього кінотеатру у парку завода імені Кірова |
В 1964 році по дорозі до села Червоногірка Олександр Давлад зробив фото, на якому студенти технікуму з викладачем історії Романом Сляднєвим вирушили у лижний похід. На іншому фото – діти і Роман Сляднєв на ковзанах на ковзанці у міському парку.
У ті роки Олександр Давлад працював у відділі головного конструктора і зафіксував зимові розваги колег: ось вони усім відділом катаються на лижах, ось з дітьми роблять сніговика, катаються на санках. Скільки радості, скільки позитивних емоцій зафіксовано на фото 60-річної давнини.
Сьогодні Токмак позбувся свого серпасто-молоткастого минулого, а разом з тим ми попрощались і з нашим довкіллям. Адже теплі зими, до яких ми звикли тепер, – банальний наслідок ганебного ставлення людини до природи і глобальне потепління. А це проблема, за яку тепер відповідає увесь світ.
Людмила АРМАН,
фото Олександр ДАВЛАД