Когось може здивувати, але на початку ХХ століття, 120 років тому у нашому місті, що мало назву Великий Токмак масово не святкували Новий рік, а відзначали лише Різдво Христове.
На Різдво багаті
родини вбирали ялинку, прикрашаючи її
верхівку Віфлеємською восьмигранною зіркою, що сповістила про народження Сина
Божого.
6 січня діти несли своїм хрещеним батькам «вечерю», і від них з нетерпінням чекали різдвяні подарунки. На Різдво заведено було колядувати, господарі віддячували колядувальників солодощами, які купували, зокрема у "Ларьку" на вулиці Торговий ряд.
Родичам і сусідам токмачани надсилали поштові листівки – вітання з Різдвом. На той час – це була дуже поширена традиція.
Як розповіли старожили, у Великому Токмаку у всіх його
церквах Свято-Успенській, що в центрі міста, Свято-Вознесенській, на
Калініна, Свято-Троїцькій, зараз тут хлібозавод,і Свято-Сергіївській, на Ріжку,
правилися святкові богослужіння.
 |
| Великий Токмак. 1918 рік. Свято-Успенський собор біля Базарної площі |
Як розповідав
мені токмачанин Василь Бондаренко, після
служби настоятель Свято-Троїцької церкви ходив по домівках лежачих і
важкохворих прихожан, вручав їм різдвяні подарунки.
Після Жовтневої революції і боротьби з
релігійним дурманом, активісти і прихильники атеїстичної радянської влади зруйнували у нашому місті храми Божі, святкування церковних свят, у тому числі і
Різдва по всій країні і у Великому Токмаку
було заборонено.
У 1929 році було скасовано різдвяні вихідні, запроваджено заборону на продаж ялинок, а також святкування Різдва, Хрещення і навіть Нового року. Паралельно у пресі точилася активна пропаганда проти релігійних свят.
«1930 років гуляє білим світом безглузда, нескладна різдвяна казка, злагоджена на догоду паразитам послужливими лапами мракобісів на горі, на приниження пригноблених і знедолених трудівників, на зле знущання і наругу над ними», - писали газети.
Ялинку називали «релігійним дурманом» та «дурною справою», «дикунським» та «попівським» звичаєм.
28 грудня 1935 року один із керівників Радянської України Павло Постишев звернувся зі сторінок газети «Правда» із закликом організувати для дітей новорічну ялинку. Ця стаття вважається початком кампанії з «реабілітації» Нового року, який також був оголошений буржуазним пережитком та офіційно заборонений наприкінці 1920-х.
З 1936 року в СРСР з розмахом почали відзначати прихід Нового року.
Тоді було вирішено й прикрашати новорічну ялинку. Від різдвяної вона відрізнялася тим, що зірка стала радянською, п'ятикутною.
Невід'ємним персонажем Нового року став Дід Мороз, який приходив зі своєю онукою Снігуронькою.
В середині XX століття в Україні і Токмаку були закладені традиції святкування Нового року, що збереглися і до цього дня.
 |
| Головна ялинка Токмака на вулиці Торговий ряд. 1960-і роки. Фото О.Давлада |
В 60-их роках на вулиці Торговий ряд у Токмаку встановлювали ошатні ялинки, вулиці та будинки прикрашали гірляндами. Люди почали збиратися в широких сімейних колах і з радістю чекати на наступ Нового року, що супроводжувалося виступом перших осіб по телевізору.
У дитсадках і школах Токмака також встановлювали живі ялинки, біля яких діти з дідом Морозом та Снігуронькою водили хоровод. На новорічних ранках проводилися конкурси на кращий новорічний костюм.
 |
| Новорічні ранки у школі №8. Фото із сімейного альбому родини Тараненко. |
Після відкриття Палацу спорту тут проводилися новорічні ранки для дітей дизелебудівників і працівників підприємств та організацій нашого міста.
А після відкриття міського Будинку культури головну ялинку Токмака почали встановлювати на площі біля нього.
А вже у 2002 році за ініціативи тодішнього начальника Зеленгоспу Вячеслава Пересади у Токмаку на площі біля міського Будинку культури була висаджена ялинка, яка за 20 років перетворилася на справжню красуню.
І завоювала статус головної ялинки Токмака.
Людмила АРМАН