Як сьогодні виживають токмацькі села, як змінилося
життя сільських жителів на карантині через коронавірус. Про це в розповіді
журналістів газети «Таврія».
Село Покровське: сільрада вся в роботі. Весна ж бо
- Жовтнева сільська рада дотримується карантинних вимог, ми працюємо у засобах індивідуального захисту, - розповіла Жовтневий сільський голова Наталія Антипенко - Жителі населених пунктів сільської ради зараз оформляють землю, йдуть до сільради, тому у прийомі не відмовляємо нікому.
 |
| Жовтневий сільський голова Н.Антипенко і працівники сільради проводять прийом громадян |
 |
| У с.Покровське тривають роботи з благоустрою |
Не залишаємо людей сам на сам зі своїми проблемами.
На карантині не припинило роботу й наше комунальне підприємство, двічі на тиждень комунальники вивозять побутові відходи.
Згідно договору зі службою зайнятості у нас, на території сільської ради ведуться громадські роботи. До Великодня і на проводи у Покровському, Червоній Гірці та інших селах був наведений порядок на вулицях, на кладовищах, біля церкви, - зазначила Наталія Іванівна.
А взагалі, переважна більшість сільчан від коронавірусу намагаються «рятуватися» на городах і присадибних ділянках. Весна ж бо…
Село Чистопілля:
паніка у людей пройшла
Звістка про оголошення карантину, відміну автобусного
сполучення, закриття магазинів і ринку
посіяла серед жителів села паніку. Через страх
дефіциту продуктів харчування та можливого голоду, люди кинулися у
Токмак закупляти харчі. Але зараз, на
карантині, жителів Чистопілля з продуктами харчування виручає місцевий
магазин. Свіжі продукти і хліб сюди завозяться два рази на тиждень.
Через карантин село стало наче безлюдне. На Вербну у
сільській капличці не святили вербу, на Великдень не освящали великодні кошики. Машини по селу
майже не їздять, не чути на вулицях і дитячого щебету. Діти сидять по домівках.
А дорослі – городину садять, працюють у полі, сіють ранні зернові.
- Пандемія коронавірусу рано чи пізно закінчиться, всі
ми повернемося до звичного життя, і їсти
щось буде потрібно, - кажуть селяни.
Вони також розповіли, що в разі потреби, за попереднім
викликом до хворих приїжджає сімейний лікар з Новопрокопівки. Жителі Чистопілля
бояться не стільки коронавірусу, скільки
закриття Токмака і втрати селянами можливості потрапити в Токмацьку багатопрофільну лікарню на
лікування .
Без лікарні людям похилого віку – то, дійсно смерть, -
пожалілися нам жителі Чистопілля.
Село Переможне: без
благ цивілізації, а живе
Закриті на засуви хвіртки, безлюдні вулиці, тут не сидять,
як то бувало, сусіди на лавочках біля
будинків. Худобу на пасовища не виганають. Тиша у селі. Лише зрідка десь з
якогось подвір’я загавкає собака.
Ось такі реалії сьогоднішньої сільської глибинки - села
Переможне.
Тут немає школи, клубу, аптеки, магазину.
- Раз на тиждень, по середах, приїжджає до нас, у село приватний підприємець, привозить харчі,
крупи, олію, масло, - розповіла жителька села Любов Морозова. – Одиноким
пенсіонерам, престарілим громадянам, за якими доглядають соцпрацівниці,
рознесли допомогу - харчові набори.
З двору ніхто з односельців не виходить, лише у разі крайньої
необхідності, за свіжим хлібом. Особисто
я спілкуюся зі своєю сусідкою 75-річною Валентиною Квас на безпечній відстані.
Усі одягаємо захисні маски. Жителі села потрохи звикають до ситуації, що склалася через коронавірус, призвичаюються до
неї і виживають, хто як може…
Село Трудове: всидіти
у чотирьох стінах селянину - нереально
В селі Трудове сьогодні все нагадує про карантин. Люди
ходять у захисних масках. У магазині при вході стоїть антисептик та
приклеєна на дверях інструкція для покупців
про дотримання дистанції на відстані 2 метри від прилавка та один від одного. Максимальна
кількість людей в магазині двоє, а вхід
суворо у масках і рукавичках. Всі
сільські заклади, де може бути скупчення людей, закриті.
Карантин не заважає
людям саджати огороди та прибиратися у дворі, через паркан спілкуватися із
сусідами.
- Сидіти весь час на карантин та ще й у чотирьох стінах, в
селі – це нереально,- розповіла жителька Трудового Наталія
Собецька.
Сільські діти навчаються в
Урожайнівській школі дистанційно. Учні,
в яких є вдома компю’тер,
навчаються через платформу дистанційного навчання, а в тих у кого телефрони навчаються через соцмережі
(фейсбук, вайбер) і зворотній зв’язок вчителі отримують на ті ж простори
спілкування. Є і 20% учнів, які не мають
змоги навчатися дистанційно. Але й для них вихід знайшли. У проміжок часу
з 9-ої
до 15-ої годин по наказу директора школи Людмили Петренко діти можуть
телефонувати вчителям з будь якого питання з навчання.
Село Урожайне: пошта
працює зранку до вечора
Село Урожайне розташоване на межі Токмацького і
Чернігівського району. Через карантин сюди не їздять автобуси, не проходять
потяги. Щоб передати гостинці рідним та дітям, жителі Урожайного користуються
послугами пошти.
- На період карантину
односельчани стали набагато частіше користуватися послугами Укрпошти,
відправляти та отримувати посилки поштою, - розповіла начальник поштового
відділення села Урожайне Анна Ковалюк.- Нас перевели на дводенний режим, тепер
працюємо у вівторок і п’ятницю, але роботи на карантині додалося. Мій робочий
день починається зранку і закінчується пізно ввечері.
 |
| Газету "Таврія" жителям села Урожайне доставляє начальник поштового відділення і листошоша А.Ковалюк |
Через карантин у нас у
відділенні визначені обмежувальні лінії для відвідувачів. Я працюю у захисній
масці, окулярах і рукавичках. Це дуже незручно рахувати гроші, захисні окуляри
потіють. Але, що поробиш, доводиться приймати від односельців оплату
комунальних платежів, здійснювати виплату пенсій, допомоги громадянам кому за
80 років та учасникам АТО тощо.
Як листоноша я розношу по селу свіжу кореспонденцію, передплатникам
- газету «Таврія», в якій жителі села
дізнаються про новини Токмака і району.
У розмовах з людьми, які сидять вдома, ми сходимося на
думці, що карантин треба пережити, аби ця зараза у нас в селі не вразила
нікого. Сподіваємося, що карантин скоро мине, і ми всі заживемо звичним життям,
- зазначила Анна Ковалюк.
Розмовляючи з
журналістами газети «Таврія», усі сільські жителі говорили про невизначеність,
про підвищення цін на продукти харчування, про страх за дітей і онуків, які
залишилися в місті без роботи .
Люди зазначали, що у цей нелегкий час їм допомагають вижиті власні
господарства. З настанням тепла селяни більше часу проводять на городах, вірять
, що сонце, свіже повітря і вітер є
тими природними ліками, що згубно діють на будь-який вірус, і навіть той що з короною…
Матеріал підготували до друку Людмила АРМАН, Михайло АРМАН,
Катерина САМОЙЛЕНКО, Яна СОБЕЦЬКА