Існують різні назви поминального дня – Проводи,
Гробки, Томима неділя, Хомина неділю, Червона гірка, але по церковному цей день
називається Радониця.
Поминальних днів в році багато, але тільки Радониця несе в
своїй суті радісну подію, означає святкування Великодня з усіма атрибутами
(крашанками і пасками), що приносять на кладовище, – таким чином відбувається
єднання церкви небесної і земної, адже у Бога немає мертвих, для нього всі
живі.
Історія і значення
Радониці
Ми, святкуючи Воскресіння Христове, святкуємо перемогу життя
над смертю. І в самому співі, яке називається «тропар»
Великодня, розповідається сутність того, що ми святкуємо: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть
подолав і тим, що в гробах, життя дарував». Тобто це є радість воскресіння не тільки Ісуса Христа, але
радість воскресіння для всіх людей.
Ми, згадуючи Воскресіння Христове, згадуємо і про померлих, і про їх воскресіння.
І виконуємо те, що для них найбільш необхідно, це молитва. І в сам Великий піст
ми приділяємо особливу увагу молитві за померлих.
У зв’язку з Великим постом є особливі суботи, так звані
батьківські, в які ми згадуємо всіх померлих. За церковним календарем поминання
померлих після Пасхи завершується у вівторок другого тижня.
Коли потрібно ходити
на кладовище
У вівторок другого тижня, тобто через тиждень після
Великодня у вівторок наступає так звана Радониця.
Але за багаторічною традицією і в зв’язку з практичною
необхідністю, поминання відбувається починаючи з суботи першого тижня,
особливо, якщо говорити про великі міста, де багато кладовищ і на різних
кладовищах можуть бути поховані родичі.
Там, де одне кладовище в невеликих містах, в селах – там
зазвичай роблять це в неділю, тому що це вихідний неробочий день, і люди можуть
вільно приїхати до могил своїх рідних і близьких, і зробити поминання.
Традиційним
у зв’язку з поминанням
померлих є роздача милостині нужденним – грошима, продуктами, зокрема, ті ж
паски і крашанки. Вони або залишаються на могилі, а потім ті, хто потребують,
ходять і збирають їх, або ж
їх подають біля входу на кладовище тим, хто просить.
І це також дуже давній звичай, і церква завжди вчила, що
милостиня в пам’ять про померлих так само необхідна, як і молитва за них.
Прийняти бездомного, нагодувати голодного, одягнути нагого –
значить наблизитися до Господа. Тому не можна проганяти людей, які збирають по
кладовищу харчі.
Чого не потрібно
робити
Не варто перетворювати поминання померлих на привід до
пияцтва або на якусь маївку. Це не повинен бути просто привід для того, щоб
випити спиртного і по суті вже і забути про те, для чого зібралися. І тому
поминальну трапезу краще зробити не на могилі, а вдома після відвідин могил
померлих.
Якщо це практично незручно і неможливо, то можна поминати і
біля могил, але без вживання міцних спиртних напоїв. І це повинно бути більш
символічно, тобто не потрібно туди заготовлювати як на виїзд на природу багато
страв для того, щоб там їсти, пити і так далі.
Повір’я на Радоницю:
• Згадуючи в «поминальний» тиждень померлих предків, не
годиться їх називати небіжчиками, бо в ці дні «вони все чують, яка про них мова
мовиться». Краще їх називати родичами, свояками і знайомими.
• За тиждень до Проводів люди йдуть на кладовище
впорядковувати могили, сіяти квіти, садити калину та інші дерева.
• У Провідну неділю не можна копати город. Все посіяне і
посаджене в Великодній тиждень погано буде сходити і родити.
• Бідняки, які збирають крашанки, паски і цукерки на
могилах, повинні прочитати молитву за небіжчика, інакше він буде приходити до
них у снах.
• Біля могили треба прочитати «Отче наш», можна тричі
поцілувати хрест або пам’ятник. Коли йдете з кладовища, зверніться до
небіжчикам подумки: «Нам нехай здоровиться, а вам легко лежиться», «Вам Царства
Божого, а нам – до вас не поспішати».
• У поминальну неділю на кладовищі зустрічається енергія
живих і мертвих. У поминальну неділю небіжчики при вході на цвинтар зустрічають
своїх родичів.
• Щоб уберегтися від неприємностей, треба входити на
кладовище через ворота. На вході тричі перехрестилася. Виходячи зробіть те ж,
повернувшись обличчям до могил. Знак хреста – це повага до мертвих і в той же
час оберіг від нечистих сил. Вдома свяченою водою тричі омийте руки і
обличчя.
• У свяченій воді також споліскують рушник, який стелили на
могилі під паску.
• Якщо знайдете на порозі або дворі вінок або квіти з
кладовища, розсипану землю, сіль або крупу, виметіть з двору до найближчого
перехрестя. Поробляння повернеться до людини, яка хотіла вам злого.
• Якщо є можливість – вагітним і дітям до року на кладовищі
краще не ходити, бо у них занадто ніжна і чутлива аура, до того ж маленькі
діти часто бачать те, що не дано бачити дорослим. При бажанні краще сходіть до
церкви.