4 грудня 2021 року виповнюється 100 років з дня народження нашого земляка, лауреата республіканської премії імені Дмитра Яворницького, встановленої Всеукраїнською спілкою краєзнавців (1991), дослідника Запорозького краю - Миколи Петровича Киценка, журналіста, одного з організаторів заповідника на о.Хортиця та Музею історії запорозького козацтва.
Народився Микола Киценко
4-го грудня 1921 року в селянській сім’ї
в селі Нижній Кайкулак (нині с.
Покровське Токмацької ОТГ).
Батько – козацький нащадок, заможний селянин Петро Киця,
гарний хазяїн, весела, компанійська людина. Усе чоловіче населення стриглося у
Киця та розповідало легенди, бувальщини
з козацького життя. Звісно, малий Микола
захоплювався почутим, ріс розумним. У ті
роки до школи брали з восьми років, а він пішов у шість. Закінчив обов’язкову
4-річку у Показному, почав ходити до семирічки у селі Кохане (це ж
-А, що ти, парубче, знаєш? – запитав директор.
-Усю книгу «Кобзар» напам’ять знаю, – і почав читати. Так син Киця (Киценко)
став студентом.
У 1939 році закінчив Новомосковський педагогічний
технікум. Трудову діяльність розпочав у 1939 році учителем сільської
школи. З 1939 по 1946 роки приймав участь в Другій світовій війні.Після війни
працював в редакції Токмацької районної
газети «Більшовицьким шляхом» ( зараз це газета «Таврія»). З 1954
по 1957 роки був головним
редактором Запорізького обласного комітету з питань радіомовлення і
телебачення, у 1957–1959 роках — начальником обласного
управління культури. З його ім’ям пов’язані спорудження нових приміщень
обласної наукової бібліотеки та обласного архіву, відкриття у Запоріжжі
музичного училища, обласного художнього музею, Театру юного глядача. У 1965 році Микола Петрович Киценко ініціював розгляд у уряді республіки питання про
оголошення о. Хортиця
Державним історико-культурним заповідником. Для М.П. Киценка історія краю – це, перш за
все, історія запорізького козацтва. У 1967 році виходить його книга «Хортиця в
героїці і легендах» про місце й роль острова в історії запорозького
козацтва. Крім цього, перу Киценка належать книги «Запоріжжя в бурях
революції» (1969) та «Хортиця» (1970.
На початку 70-х років , в умовах державної політичної
кампанії боротьби з так званим, українським буржуазним
націоналізмом , Киценко був звинувачений в акцентуванні уваги на національних
питаннях. Увесь наклад другого видання книги «Хортиця в героїці і легендах»
було вилучено з бібліотек і продажу.
21.03.1973 року був
звільнений з посади заступника голови облвиконкому.
Тяжко переживаючи відлучення від справи життя, душею вболіваючи за трагедію
української культури, Киценко не занепав духом, а продовжував працювати над
своїми книжками. Микола Петрович не втрачав віри в те , що для України прийдуть
кращі часи.
10 травня 1982 року в Запоріжжі зупинилося серце 60- річного
українського журналіста, краєзнавця. Колись Микола Петрович Киценко писав про
Україну:
Хто вмер за неї, ті пооживають
І думи їхні маком розцвітуть !
М.П. Киценко залишив великий духовний світ у душі своїх
учнів та зробив вагомий внесок в українське національне відродження.
Людмила СУХОРУКОВА,
Старший науковий співробітник Токмацького міського
краєзнавчого музею