Як
це було, у спогадах очевидців і мемуарах радянських воєначальників.
Берлін, 29 квітня
1945 року. Штурм ратуші
Найбільш запеклий бій в центрі столиці фашистського рейху
розгорнувся саме в цей день -
29 квітня. У бій були введені танки і самохідні гармати, з допомогою яких
наступаючі намагалися вибити
з Берлінської ратуші посилену есесівцями угруповання гітлерівців.
« На
ратушу наступали 1008-и стрелковый полк и 1010-й полк 266-й стрелковой дивизии.
Батальон капитана Н. Бобылева получил
задачу пробиться к ратуше и совместно с батальоном майора М. Алексеева овладеть ею. Наших воинов,
наступавших при поддержке танков, самоходной артиллерии, встретил такой сильный
шквал огня, что продвижение по улице стало просто невозможным.
Тогда решено было пробиваться к ратуше через стены зданий,
делая проходы в них взрывчаткой. Под огнем противника саперы закладывали тол и
одну за другой взрывали стены домов. Еще не успевал разойтись дым от взрывов,
как в проходы бросались штурмовые группы и после рукопашной схватки очищали от
неприятеля здания, прилегающие к ратуше.
В бой были введены танки и тяжелые самоходные орудия.
Несколькими выстрелами они разбили тяжелые железные ворота ратуши, проделали
пробоины в стенах, одновременно ставя дымовую завесу. Все здание заволокло
густым дымом.
 |
| Наш земляк Герой Радянського Союзу К.Громов |
Первым сюда ворвался взвод лейтенанта К. Маденова. Вместе с
отважным лейтенантом смело действовали бойцы Н.
Кондрашев, К. Крютченко, И. Кашпуровский и другие. Они закидали вестибюль
и коридоры ручными гранатами. Комсорг 1-го батальона 1008-го стрелкового полка
младший лейтенант К. Громов пролез на
крышу ратуши. Сбросив на мостовую фашистский флаг, Константин Громов водрузил
над ратушей наше Красное знамя. За героизм и мужество, проявленные в этих боях,
Константину Григорьевичу Громову было присвоено звание Героя Советского Союза» - розповів маршал Георгій Жуков у своїх мемуарах «Спогади і роздуми», глава «Берлінська операція».
Берлін, 1 травня 1945 року. взяття Рейхстагу
Бої в районі
Рейхстагу, як і у ратуші, зав'язалися 29 квітня. А штурм самої будівлі,
яку обороняли понад тисячу нацистів, розпочався 30 квітня. Перша
спроба штурму, розпочата вранці, була відбита сильним вогнем гітлерівців.
Другий штурм почався о
13.30 після потужної артилерійської підготовки. І в цей же день по всесоюзному
радіо, що вело мовлення на
зарубіжні країни, пролунало повідомлення: о 14.25 хвилин над Рейхстагом встановлено Прапор Перемоги.
Насправді ж, як
розповідали очевидці і військові кореспонденти, до цього моменту радянські війська ще не
захопили Рейхстаг повністю: проникнути в нього змогли лише окремі групи. В результаті бою, що тривав до
пізнього вечора, частина будівлі була захоплена радянськими військами, в різних
місцях Рейхстагу бійці закріпили кілька червоних прапорів.
Призначений для встановлення на даху Рейхстагу прапор 150-ї
Ідрицької, ордена Кутузова другого ступеня стрілецької дивізії був встановлений
близько трьох годин ранку 1 травня.
А перший прапор у Рейхстагу, як нписано у другому виданні «Истории Великой Отечественной войны 1941-1945 годов», підняв наш земляк, воїн 1-го батальйону 756-го стрілецького полку, сержант Петро
Щербина. Він прорвався від будівлі міністерства внутрішніх справ
рейху через площу до Рейхстагу. Крізь шквал вогню підхопив прапор у вбитого на сходинках Рейхстагу сержанта Петра
П'ятницького. І прикріпив його до колони головного
входу Рейхстагу.
 |
| Наш земляк з Василівського району П.Щербина ( в центрі) на сходинках Рейхстагу |
Своє свідчення
про ту подію фронтовий кореспондент Василь Суботін написав у книзі «Як закінчуються війни»:
«Отделение
Щербины первым достигло подъезда Рейхстага и завязало бой в вестибюле. А когда
Кантария и Егоров искали путь на крышу, чтобы ставить свое знамя, тот же
Щербина со своими бойцами охранял их с тыла. На площади перед Рейхстагом
младший сержант Петр Щербина был награжден орденом Красного Знамени».
Берлін 2 травня 1945
року. Бій біля Бранденбурзьких воріт
За спогадами учасників штурму Берліна, у день Першотравня
над центром Берліна стояв нестихаючий гул канонади. Полки 295-ї Херсонської, орденів
Леніна, Червоного Прапора і Суворова стрілецької дивізії досягли
Унтер-ден-Лінден штрассе - центральної вулиці міста. Попереду - Бранденбурзькі
ворота, які нацисти зробили своїм
символом поневолення народів усього
світу.
Перед особовим складом 2-го батальйону 1040-го стрілецького
полку 295-ї стрілецької дивізії була поставлена задача: стрімким кидком
прорватися до Бранденбурзьких воріт і підняти над ними червоний прапор. З
прапором доручено було йти в бій батальйонного розвіднику молодшому сержанту
Павлу Волик.
Свідок цієї події, учасник штурму Берліна і однополчанин
нашого легендарного земляка, майор М. Паньковський ось що написав у своїх
мемуарах.
« С Герингштрассе штурмовая группа
увидела, наконец, цель, к которой стремились, — арку Бранденбургских ворот. За
ней в предрассветной мгле выступала серая громада Рейхстага, над которым уже реяло
красное знамя. Вся Герингштрассе находилась под жестоким обстрелом.
По сигналу общей
атаки, закидывая немцев ручными гранатами, наступающие устремились к
Бранденбургским воротам. Вот и последний перекресток. До ворот рукой подать,
60-70 метров .
Младший сержант Павел Волик отошел за развалины углового дома, достал из-за
пазухи красное полотнище и прикрепил его к древку. Справа – там, где виднелся
Рейхстаг, с новой силой разгорелась автоматно-пулеметная стрельба. На камнях
мостовой рассыпались искры от пуль. Павел Волик короткими перебежками
устремился вперед.
 |
| Бранденбурзькі ворота. Травень 1945 року. Фото архівні з інтернету |
Из развалин дома, что приткнулся к Рейхстагу, застрочил
пулемет. В третьей колонне слева Павел обнаружил большую выбоину, вероятно,
оставленную взрывом. Тогда сержант, зацепившись за край выбоины, с помощью
подоспевших товарищей подтянулся на руках. Стремительным рывком выбрался наверх
и осмотрелся. Осколки снарядов и бомб изрядно изуродовали скульптурную группу,
венчавшую это классическое творение XVIII века. Особенно досталось колеснице:
от нее и стоящего в ней воинствующего ангела почти ничего не осталось.
Пострадали и кони, впряженные в колесницу.
 |
| Наш земляк, уроженець с.Новопрокопівка Токмацького району П.Волик |
Командування полку представило сержанта П. Волика до нагородження золотою зіркою Героя
Радянського Союзу. Але під час перевірки нагородних документів виявилося, що в
роки Великої Вітчизняної війни юнак перебував на окупованій ворогом території і після звільнення села був
направлений у штрафбат.
Тому замість зірки Героя сержант Павло Волик був
нагороджений орденом Червоного Прапора.
Після війни Павло Омелянович Волик жив у Запоріжжі, працював
на коксохімзаводі і до останніх днів свого життя не забував свою малу
батьківщину, своє рідне село Новопрокопівку Токмацького району.
Людмила АРМАН.