18 серпня 1948 року в Лук'янівській тюремній лікарні у Києві внаслідок катувань та загострення туберкульозу помер Василь Вишиваний - австрійський ерцгерцог з Україною в серці.
Австрійський
ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен – військовий та політичний
діяч, дипломат, поет, який увійшов в історію як Василь Вишиваний, полковник
Легіону Українських Січових Стрільців, борець за незалежну Україну. Його ім`ям названа
найдовша вулиця Токмака.
м.Токмак, Запорізька обл. Вулиця Василя Вишивавного. Фото Л.Арман
Життєвий шлях австрійського аристократа у вишиванці, який почувався українцем і свідомо відстоював інтереси України, вартий не однієї екранізації й опису в пригодницьких та історичних романах.
Від початку
ніщо не пов’язувало з Україною нащадка правлячого дому австро-угорської
династії Габсбургів. Він народився 10
лютого 1895 року у м. Пула (сучасна Хорватія). Його батько Карл-Стефан
командував австро-угорським флотом в Адріатичному морі, дід Франц-Йосиф І та
кузен Карл І були імператорами Австро-Угорської імперії, а інший кузен Альфонс
був королем Іспанії. Однак знайомство Вільгельма фон Габсбурґа з Україною, що
почалося в підлітковому віці, коли його родина переїхала до свого маєтку в м.
Живець на Західній Галичині, продовжилося свідомим вивченням її культури,
історії, мови. За матеріалами радянських спецслужб, 1912 р. сам імператор
Франц-Йосиф запропонував 17-річному онукові після закінчення військової
академії «зайнятися українським питанням» (Австро-Угорщина планувала встановити
контроль над українськими землями у складі Польщі).
Вже за півтора роки, коли юнак закінчив Вінер-Нойштадську військову академію, він читав в оригіналі твори М.Грушевського, І.Франка, В.Стефаника. А коли очолив 13-й кавалерійський полк, більшість в якому складали українці, дозволив їм носити жовто-сині відзнаки й сам одягнув вишиванку, отримав своє друге ім’я – Василь Вишиваний.
Українські вояки ставилися до нього з великою повагою, відзначали його підтримку легіону Українських січових стрільців, який він взяв під свій патронат. «Кожен, хто його знає, вважає його майбутнім гетьманом або королем», свідчив один з них.
У 1918 р.
армійська група австрійських військ під командуванням Василя Вишиваного, до
якої входив і легіон Українських Січових Стрільців, передислокувалася до
України для підтримки Центральної Ради. Вона брала участь в боях проти
більшовиків за Херсон і Запоріжжя, згодом перейшла на Західну Україну. З 1919
р. Василь Вишиваний – полковник Армії УНР, співробітник із закордонних зв’язків
військового міністерства УНР.
Після поразки Української революції, Василь Вишиваний повернувся до Європи. Але не зрадив своїм ідеалам, своїй любові до України та повазі до її мужніх синів і дочок, й продовжив підтримувати український національний рух.
У 1921 р. у Відні
він видав власну збірку поезій «Минають дні» українською мовою, присвятивши її
своїм бойовим побратимам – січовим стрільцям. Серед іншого там є присвячені
їхній пам’яті рядки, в яких автор закликає українців продовжувати боротьбу за
свою волю: «До зброї! До зброї, стрільці! Товаришів рідних згадайте, Що мріють
про волю в холодній землі, – Всі сили до бою з'єднайте!»
Василь Вишиваний привертав увагу європейців до становища українського народу, інформував про Голодомор 1932-1933 рр.
У роки Другої світової війни, сприяв встановленню
співпраці ОУН та європейських спецслужб, сам співпрацював з французьким Рухом
опору та британськими спецслужбами.
Наприкінці літа 1947 р. Василь Вишиваний був викрадений та заарештований СМЕРШем. Він міг втекти з Відня, аби уникнути ув’язнення радянськими агентами, як робили це інші. Але не втік. І навіть на допитах в катівнях Лук’янівської тюрми на питання російськомовного слідчого він свідомо відповідав українською, і вже цим кидав виклик радянському режиму.
У результаті «слідства» у квітні 1948 р.
Василя Вишиваного засудили до 25 років ув’язнення за «шпигунську діяльність».
Та через тортури та загострення туберкульозу він помер 18 серпня 1948 року у
тюремній лікарні.
Він і похований на Лук’янівському цвинтарі у Києві. Точне місце поховання досі не встановлене, однак поволі Україна згадує ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурґа – Василя Вишиваного та вшановує його пам’ять у назвах вулиць та дослідженнях істориків.
Однак його постать та чин ще чекають на ретельне дослідження та
гідне вшанування, аби Україна і світ знали історію австрійця імператорського
роду та українця за покликанням і свідомим вибором.
Для
зацікавлених радимо книгу про Василя Вишиваного Юрія Терещенка і Тетяни Осташко
"Український патріот із династії Габсбургів".
За матеріалами diaspora.ua