На окраїні
Молочанська розташований мікрорайон,
що колись був селом. Називали його
Пришиб. По-старинці називають так і зараз.
Тут 5 вулиць, чепурні
будинку, в кожному з яких живе… пам'ять.
У минуле все далі і далі відходить Велика
Вітчизняна війна, але вона живе у пам`яті її учасників, дітей війни, тих, хто
втратив дорогих серцю людей, своїх
дідів, батьків і матерів, братів і
сестер, односельців.
Їх
подвиг земляками не забутий
Понад 100 жителів Пришиба у роки Другої світової війни захищали нашу Батьківщину від нацистів. Третина з них загинули у запеклих боях з окупантами, поховані у братських
могилах воїнів-визволителів, у містах і селах України та країн Західної Європи.
Це Г.Бабін, І.Бохан,
Д.Ванін, К.Дяченко, П. Зінченко, М.Корнієнко, А.Коробка, Т.Кротенко, М.Крутілов,
Ф.Масліч, Ф.Половинець, І.Сологуб, Г.Сорока, П.Суржик, К.Устименко, П.Юрченко.
Рядовий Григорій
Сорока загинув у боях за Пришибські висоти при звільненні села Вайнау ( нині
Благодатне Токмацького району).
Кузьма Устименко
склав голову в с. Мала Білозерка Василівського району. В Дніпропетровській
області похований Микита Корнієнко. При прориві укріплень нацистів у Криму
загинув гвардії рядовий Дмитро Ванін.
8 квітня 1944
року при прориві укріплень ворога в районі м.Армянськ приклад мужності проявив сержант,
командир загону Федір Масліч. Він першим увірвався у німецьку траншею, закидав
гранатами бліндаж. Отримавши поранення, Федір Масліч продовжував вести бій,
атакував групу нацистів, чотирьох взяв у полон. За цей геройський вчинок був
нагороджений ордеом Слави 3 ступеню. Загинув 10 травня 1944 року за визволення
с.Билбек Бахчисарайського району, що в Криму.
На полі бою в Краснодарському краї з травня
1943 року скосила ворожа куля Тихона Кротенка, який похований у братській
могилі центрального парку села Київське. При звільненні братньої Білорусії
отримав важкі поранення несумісні з життям Павло Зінченко ( похований у
Гомельській області).
У боях за
звільнення Литви відзначився гвардії старший сержант, наводчик гармат Павло
Юрченко. При відбитті контратаки гітлерівських окупантів під населеним пунктом
Савгіні Шауляйського повіту 28 серпня 1944 року Павло Юрченко вогнем своєї
гармати знищив протитанкову гармату, 2 мінометних точки і 15 нацистів. У цьому запеклому бою наш
земляк загинув. Посмертно нагороджений орденом
Вітчизняної війни 2 ступеню.
На польській землі у бою був убитий червоноармієць
Карпо Дяченко ( похований у Варшавському воєводстві). Геройськи воювали на фронті
Аким Коробка і Микола Погорєлий. Стрілець-снайпер Коробка відзначився у боях
під Малою Лепетихою, був нагороджений
медалями «За відвагу», «За бойові заслуги». Гвардії старший сержант, командир
розрахунку мінометників Погорєлий хоробро воював у боях за звільнення Крима,
Литви і був нагороджений орденом Слави 3 ступеню. В 1945 році Аким Коробка і
Микола Погорєлий загинули при звільненні Східної Прусії.
Іван Сологуб, 1917
року народження. На фронті з 23червня 1941
року. Старший сержант. Командир мотоциклетного загону. Командир окремої роти
зв'язку. Був поранений 13.06.1943 року. Після лікування в госпіталі в листопаді
1943 року направлений в школу пілотів
ВМФ місто Сарапул. Загинув в останній день війни – 9 травня 1945 року.
Стали жінки солдатськими вдовами
Жителі села
Пришиб Іван Анцибор, Іван Ваха, Дмитро Гордієнко, Кузьма Замковой, Степан
Іванченко, Іван Івченко, Петро Кузьмичов, Павло Папуша, Тимофій Сафронов, Петро
Суржик, Микола Хоменський, Григорій Цукан, Михайло Шерстюк у боях з
нацистами пропали без вісти. Але на їх повернення
до кінця свого життя очікували їхні дружини, які стали солдатськими вдовами.
Після звільнення села Ульяна Желєзная отримала
повідомлення, що її чоловік Макар Олексійович Желєзний у боях за Ростов-на-Дону
22 липня 1942 року пропав без вісти. Але про його долю дізналися діти і онуки аж через 70 років по тому. Як свідчить німецький
документ, що зберігається у Центральному
архіві Росії , червоноармієць, стрілок Макар Желєзний, 1900 року народження, потрапив
у полон 24 липня 1942 року. Перебував у таборі Шталаг 2В. № полоненого 109344 2В. Зріст 165см.
Блондин. У документі є також фото полоненого, його відбиток пальця. І запис
німецькою: помер 27.08.1943 року.
Важкі випробування
полоном пройшли жителі Пришиба Аркадій Гурін, Яків Масліч, Сергій Рєзнік, який
після звільнення брав участь у бойових діях.
Воювали не гірше чоловіків
Не гірше чоловіків у складі Червоної армії воювали
жінки, жителы села Пришиб: медсестра Любов Єлизарова, Тетяна Савицька.
Марія Панасенко (
Кирюліс) на фронті з вересня 1942 –го по травень 1945 року. Була телефоністкою 122-го
зенітно-артилерійського полку протиповітряної оборони Чорноморського флоту.
Нагороджена медалями, орденом «За мужність».
19-річна Надія
Стаценко ( Полозова) - молодший
лейтенант медичної служби. Старша сестра госпітального взвода 103 окремого
медико-санітарного батальйона. Вона виходила і повернула до життя десятки,
сотні важкопоранених бійців та офіцерів. У вересні 1944 року була нагороджена
орденом Червоної Зірки.
Одного разу Надія Василівна вивішувала на просушку
випраний перев`язочний
матеріал. В цей час почався наліт ворожої авіації, бомбардування, на шпиталь
полетіли бомби. Молодий боєць, який після поранення йшов на поправку, кинувся
до медсестри, упав на неї, прикривши своїм тілом від осколків. Він загинув, а
Надія василівна надавала допомогу пораненим до Переможного дня 9 травня 1945
року.
Сім`ями піднялися на захист
Батьківщини
22 червня 1941
року, коли почалася Велика Вітчизняна війна, на захист рідної землі стали й
жителі села Пришиб. На фронт вони йшли добровольцями, йшли цілими сім`ями: разом з батьками воювали сини і доньки, брати і сестри, чоловіки і дружини.
Але то вже інша розповідь.
Далі буде
Людмила АРМАН,
Михайло АРМАН,
фоторепродукції