75 років рідні не знали, де покоїться прах загиблого солдата Другої світової війни Григорія Семеновича Кравцова. І лише завдяки пошуковцям нещодавно вдалося відшукати його могилу на території Токмаччини.
Майже 80 років відділяє нас від того жахливого дня 22 червня 1941 року, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Коли сивочолі батьки, люблячі дружини та діти, сестри і молодші брати, не стримуючи сліз, проводжали своїх рідних на фронт, на смертний бій з нацистами. А потім довгих 1418 днів і ночей чекали повернення солдатів додому… Чекали навіть тоді, коли отримували похоронки, коли надії на вороття не було.
Таких історій можна розповісти безліч, і кожна – пронизана нестерпним болем, сповнена втрат, гірких і щасливих фіналів. Одну із таких історій в День Перемоги 9 травня розповів журналістам Токмацької міськрайонної газети «Таврія» житель Запоріжжя Микола Богдан.
Він полковник поліції, і все своє свідоме життя, майже 50 років, шукав могилу свого загиблого на війні діда – червоноармійця Григорія Кравцова.
- Наша родина не знала про долю найдорожчої для нас людини – батька і дідуся Григорія, який разом зі своїм рідним братом Федором боронили Батьківщину. Чотири роки тому, дякуючи працівницям обласного архіву і пошуковцям, я дізнався, що мій дідусь Григорій Семенович Кравцов загинув 29 вересня 1943 року у боях за Пришибські висоти. І його прах покоїться у братській могилі військово-братського меморіалу, що у селі Благодатне.
Вже зі своїм онуком на одному з безіменних хрестів меморіалу ми встановили гранітну плиту з портретом дідуся Григорія Семеновича Кравцова, роками його народження і загибелі.
Мій дідусь воював разом з рідним братом Федором. На Пришибських висотах 29 вересня 1943 року Федір виносив з поля бою пораненого брата Григорія. Їх засікли німці і обох накрили мінометним вогнем. Мій дідусь одразу загинув, а його важкопоранений брат був доставлений у госпіталь у село Остриківку. Розказували, Федір оплакував смерть брата, все тужив, що він залишив сиротами своїх чотирьох дітей, бідкався, як вони будуть рости без батька. Рідний брат мого дідуся помер у госпіталі від ран і був похований у братській могилі в селі Остриківка. Його ім`я Кравцов Ф.С. викарбуване на меморіальних плитах загиблих воїнів-визволителів.
А його рідного брата і мого 34-річного дідуся навіки милосердно прийняла у свої глибини земля братської могили меморіалу, на висотах біля села Благодатне.
Від себе і своєї родини я хочу висловити вдячність пошуковцям і керівнику СВК «Мирний» Володимиру Хижуку за таку потрібну і неоціненну пошукову роботу по увічненню пам`яті тих, хто раніше вважалися без вісти зниклими, за те, що допомагають рідним через десятиліття знайти поховання загиблих на війні рідних, - зазначив Микола Богдан і на знак подяки потиснув руку Володимиру Хижуку.
Людмила АРМАН,
Михайло
АРМАН,фото автора