В новітній
історії Токмака часів незалежності України є два випадки, коли жителі нашого
міста намагалися висловити міським головам недовіру і достроково припинити їх
повноваження. Що ж спонукало токмачан на такі радикальні дії, давайте згадаємо
разом.
2002 рік.
31 березня 2002
року на посаду Токмацького міського голови було обрано Миколу Левчука, за якого
віддав свої голоси 7661 виборець. За тодішнього мера Леоніда Єрка проголосували
3518 чол., за журналістку Надію Мормель – 1907 чол., за лікаря-травматолога ЦРЛ
Володимира Тарасенка – 1666 чол, п’ятірку лідерів замкнув колишній директор
Токмацького механічного технікуму Яків Острик ( 1312 голоси).
За керівництва
Миколи Левчука у Токмака з`явилися свої символи державності – гімн, прапор і герб,
місто було поділено на 7 мікрорайонів, де були обрані керівники і комітети
мікрорайонів – СОНи. Активізувалася робота квартальних.
Але буквально
через 8 місяців після обрання Миколи Левчука мером, на початку листопада 2002
року у Токмаку проводилися збори, зареєстровані учасники
яких висловилися за проведення референдуму про дострокове припинення
повноважень міського голови.
Серед ініціаторів
імпічменту меру були колишній директор
міського ринку Анатолій Доценко ( його було звільнено з посади з приходом у
мерію М.Левчука), а також опонент мера на виборах – В.Тарасенко, який був
головуючим на зборах.
Тоді Миколі
Левчуку кидали у провину, що він не прислухався до думки колективу КП
«Вікторія» і призначив іншого керівника. Було ліквідовано КП «Дорожник» шляхом
приєднання його до «Вікторії», хоча у цих підприємств різна специфіка. На
зустрічі з народним депутатом Анатолієм Морозом мер не висловив пропозиції по
виведенню з кризи дизелебудівного заводу та ін..
Тоді ж на
зборах була створена ініціативна група,
яка мала зібрати близько 3 тисячі підписів за проведення референдуму про
дострокове припинення повноважень міського голови Миколи Левчука. Підписи,
наскільки мені відомо зібрали, а от до референдуму у Токмаку справа не дійшла.
 |
| Архівні фото Л.Арман. Директор Південдизельмашу М.Левчук на мітингу заводчан. Березень 2008 року. |
*******
2014 рік.
«На майдані коло
церкви революція іде». Свій вірш про те, як громада коло церкви обирала
за отамана чабана, український поет Павло Тичина написав у буремному 1918 році.
Про те саме цими рядками можна було охарактеризувати стан Токмака, який в кінці
лютого та на початку березня 2014 року ( після перемоги Майдану) лихоманило від чийогось нав’язливого
бажання відправити у відставку чинного міського голову Токмака Ігоря
Котелевського та оголосити йому недовіру.
Дивний збіг обставин, але
епіцентром подій тоді у Токмаку , як і у вірші 100-річної давнини, став майдан – площа міського Будинку
культури, що коло церкви – Свято-Успенського собору. От тільки у нас, дякувати
Богові, до виборів «чабана за отамана» справа не дійшла.
Ось що про цю подію тоді писала газета «Таврія» і автор
цих рядків.
«Читачам нагадаємо, що в кінці лютого 2014 року між
чинною та законною владою Токмака і представниками місцевих осередків
політичних сил, які перемогли на Майдані, була досягнута домовленість про
недопущення свавілля у нашому місті; про
те, що мирним шляхом, поважаючи все політичне разнобарв’я поглядів токмачан,
буде зберігатися спокій, щоб місто, що живе поки в мирному режимі, так і
продовжувало жити. Щодо міського голови депутати міської ради, політики та
представники громадськості визнали недоцільним проводити перевибори мера
Токмака Ігоря Котелевського, повноваження якого згідно чинного законодавства ще
не закінчилися. А заяву про відставку він не написав, своїх виборців не зрадив.
Проте, не дивлячись на це, молоді прихильники Майдану вирішили
зібрати на площі біля міського Будинку культури своєрідне «народне віче» на
розгляд якого винесли питання про недовіру міському голові Токмака.
Не всі, хто зібрався минулого четверга на площі,
підтримували цю ідею. Люди вголос вигукували своє невдоволення. Одна із жінок
перев’язала мікрофон георгіївською стрічкою, яку ніхто не насмілився зняти.
Було видно, що ведучий Геннадій Надєін був не готовий до такого повороту
події. Він втрачав ініціативу. Збори
мали перспективу перетворитися на балаган. І щоб цього не сталося, мікрофон
взяв у свої руки секретар міської ради Сергій Степура.
У першу чергу він
попросив присутніх, тих, хто підтримує чинну владу міста і мера Ігоря
Котелевського, переміститися на площі вліво.
Це зробив весь багатолюдний натовп, в якому були депутати міської ради,
керівники комітетів мікрорайонів та квартальні, працюючі і пенсіонери, студенти,
токмачани, небайдужі до долі свого міста.
Сергій Степура. попросивши людей про підтримку, отримав
потужне «так!». А далі пішли виступи. Один з виступаючих зазначив, що
сьогоднішня хвиля зняття мерів та губернаторів безпосередньо пов’язана з
травневими достроковими виборами Президента України і впроваджується заради
майбутніх необхідних фальсифікацій, бо, за його словами, підтримка
теперішньої київської влади вкрай низька
на південному сході України . Чоловік
пригадав, як виглядав центр Токмака ще три роки тому і «тільки завдяки
меру в місті впорядковані тротуари, працює вуличне освітлення і т.д ....». Ці
слова мітингувальники підтримували гучними оплесками. Коли до мікрофона
підійшов Віталій Лалабеков, за плечима якого назавжди залишився Афган, він
сказав:
- Сьогодні політики, які створили цей хаос, не знають як
вийти з нього. Ми з вами – господарі нашого міста і обрали наших представників
до органів місцевої влади законно. А ті, хто хоче зробити це силою,
незаконно, просто хочуть зіштовхнути нас
лобами ... А це призведе до громадянської війни ...
І колишній штурман згадав , як він три роки вивозив з
Афганістану цинкові домовини і поранених:
– Це страшно... Не треба сьогодні провокувати народ!
Давайте залишатися у правовому полі.
Звертався до присутніх і голова міської ради ветеранів Віктор Щусь, який своїми добрими словами про діяння
міської влади зумів викликати оплески серед слухачів.
- Ніяких незаконних перевиборів мера у Токмаку не повинно
бути !, - зазначив Віктор Полікарпович - Не треба дозволяти
маніпулювати собою тим, хто живе в інших областях, - відкрито закликали наступні виступаючі.
- Ну поміняємо мера, а на
кого? Приїхало тут до нас звідкись 5 чоловік і хочуть змусити нас
повірити в те, що вони краще знають , як
у нас йдуть справи ? Вони вам зараз з трибуни кажуть «Замовкніть!», а що буде
далі?
 |
| Боротьба за мікрофон |
- Ми не хочемо, щоб безлади і майданний бєспрєдєл
перейшов на вулиці нашого міста. Якщо у когось зайва активність, сверблять руки
- візьміть лопати , посадіть дерева, посадіть квіти. Дайте людям жити і
працювати спокійно, – ці слова звучали з вуст вчительки та багатьох інших
виступаючих, яких токмачани підтримували гучними оплесками.
Спробував виступити представник малочисельного
протилежного флангу на ім’я Олександр,
але, практично його не можна було почути: його заглушали обурені крики.
Наступний виступ молодого чоловіка, який предствився, як «мене усі знають»,
перейшов буквально на розбирання особистих відносин, зрозумілих дуже
небагатьом. Публіка не забажала це слухати і мікрофон перейшов до рук іншого
виступаючого.
… Збори почали відхилятися від порядку денного і їх знову
у ділове русло направив секретар міської ради Сергій Степура.
Присутні на площі «одноголосно», як сказав Геннадій
Надєін, а потім поправив «більшістю» голосів, не дали згоди на дострокові
перевибори мера.
У відповідь схвильований міський голова Токмака Ігор Котелевський подякував токмачан за довіру.
Мітингувальники розійшлися, відмовившись розглядати
наступне питання порядку денного та обирати на майдані Громадську раду, яка й
так на законних підставах вже кілька років діє у Токмаку».
А вже у жовтні 2015 року народного мера Ігоря
Котелевського більшістю голосів було обрано на посаду міського голови Токмака.
Втретє. Такого кредиту народної довіру як у Ігоря Котелевського не отримував жодний міський голова нашого міста.
Людмила АРМАН,
Фото із особистого архіву авторки