Так почалася вахта пам`яті на Пришибських висотах
У 2005 році, під час чергових розкопок стихійних і забутих
поховань радянських воїнів у Михайлівському районі, керівник проекту
«Незакінчена війна» Володимир Смердов довідався
від місцевих жителів, що восени 1943 року під селом Чапаєвка Токмацького
району фашисти взяли у полон і на очах у всього фронту розстріляли жіночий
штрафний батальйон (близько 300 осіб). Зацікавившись почутим, В Смердов та
пошуковці почали вивчати воєнні архіви, зустрічалися зі старожилами Чапаєвки,
які були свідками кровопролитних боїв на Пришибських висотах у вересні-жовтні
1943 року та брали участь у похованнях радянських воїнів та воїнів штрафних
батальйонів. Вони підтвердили раніше почуте про страту жінок зі штрафного
батальйону і показували приблизне місце
їх захоронення. Зібравши усю необхідну інформацію і отримавши дозвіл, 19
вересня пошуковці розпочали реалізацію другого
етапу проекта «Незакінчена війна», метою якого був пошук в с.Чапаєвка,
ексгумація та урочисте перепоховання жіночого штрафного батальйону.
Починаючи
розкопки стихійних поховань загиблих на Пришибських висотах, члени пошукових
загонів із Бердянська, Токмака, Оріхова, Молочанська, Гуляйполя, навіть не
уявляли які страшні знахідки на них чекають. В одній із стихійних могил було
знайдено чисельні останки воїнів рвдянської армії та жінки – санінструктора.
В
іншій – прах штрафників, похованих не по-людськи, шарами один на одному. З
кожним днем при розкопках кількість останків загиблих у боях за висоти
збільшувалась.
Станом на 25
вересня було піднято останки 269 воїнів, на 4 жовтня – ексгумовані та описані
залишки 428 бійців, на 12 жовтня – 463. Із усіх тільки у трьох були встановлені
прізвища – Даценко, Можаров, Острик. Прізвища інших воїнів невідомі.
Як розповіли
старожили Чапаєвки, восени 1943-го військові книжки загиблих бійців Радянської
армії та їх медальйони смерті знищувалися, а сім`ям відправляли повідомлення
«Зник без вісти». Воїни штрафних батальйонів йшли у бій, взагалі без
документів, перед боєм їм видавали зброю – одну на трьох-п`ятьох.
Після бою вбитих
роздягали, знімали взуття і віддавали новим штрафникам, які прибували із
Бердянського, Приморського, Чернігівського, Пологівського, Токмацького районів,
звільнених від гітлерівських окупантів. В ці штрафні батальйони зазвичай
попадали чоловіки старші 18 років, які у війну були на окупованій ворогом
території.
Стихійні
поховання воїнів-визволителів стали наймасовішими в незалежній Україні. З метою
увічнення памяті загиблих у боях за Пришибські висоти на пагорбі під Чапаєвкою
розпочалося спорудження Меморіального комплексу.
29 жовтня з
військовими почестями, з панахидою було перепоховано останки 472 бійців. В
жалобній церемонії взяли участь Міністр оборони України Анатолій Гриценко.
В останню путь загиблих воъныв-визволителыв проводжали керівники області і Токмацького району, священнослужителі, військові,
представники громадськості і школярі, родичі загиблих воїнів-визволителів і,
зокрема, дочка загиблого червоноармійця Івана Матвійовича Даценка. Як з`ясувалося, він народився у 1906 році у с.
Верхній Токмак Чернігівського району, і до війни працював бригадиром у
тамтешньому колгоспі. 62 роки він вважався таким, який пропав без вісти, і весь
цей час сім`я не знала місця його поховання.
Під час мітингу
лунали слова вдячності усім, хто надав допомогу для реалізації другого етапу
проекта «Незакінчена війна», фінансував проведення розкопок стихійних поховань
біля с. Чапаєвка та сgорудження тут меморіалу. Це – Бердянський інститут
підприємництва ( ректор Лідія антошина), Бердянська міська організація
української республіканської партії «Собор», депутат Бердянської міської ради
Олександр Межуєв, Токмацька районна організація Народної партії України (
керівник Петро Боровий ), Запорізька обласна організація Народної партії
україни ( керівник Ігор Бірюков), директор Запорізької фірми «Нова Хортиця»
Олександр Бондаренко, Токмацька фірма «Барс», фермер Сергій Клиновий, директор
СВК «Мирний» Микола Савченко, Токмацькі районні адміністрація і районна рада,
жителі с. Чапаєвка.
А після мітингу усі присутні провели в останню путь загиблих воїнів-визволителів, прах яких перезахоронили за християнським звичаєм і з воїнськими почестями.
 |
| Дочка і онук червоноармійця А.Сокологорського, чиї останки були знайдені у стихійному похованні |
З початком весни
2006-го пошукові загони відновили свою роботу і знайли ще нові стихійні поховання
радянських воїнів. Але то вже наступна моя розповідь.
Людмила АРМАН,
фото авторки